Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

найпомітніші виникли з ініціативи солідних медіакомпаній: як-от Les Décodeurs, пов’язаний із французькою газетою Le Monde, або Faktenfinder від німецького мовника ARD. Інші проєкти були незалежними, як італійський Pagella Politica чи іспанський Newtral. Поруч зі старим непохитним Snopes, заснованим 1994 року, з’явилися новачки з глобальними амбіціями. Наприклад, First Draft News, де Bellingcat став партнером-засновником, покликаний перевіряти дані для репортерів і науковців (особливо коли йдеться про вибори), ведучи проєкти від Бразилії та Сполучених Штатів до Нігерії й не тільки 303.

Проте фактчекінгові проєкти — крапля в океані дезінформації. Британська організація Full Fact оприлюднила цікаве есе, в якому стверджується, що перше покоління онлайн-фактчекерів дотримувалося підходу «публікуй — раптом спрацює», і досі надто поширеного. Друге покоління хотіло прямо впливати на суспільні дискусії: відкрито виступало проти джерел фейків, вимагало спростувань у друкованих виданнях, скаржилося в установи, відповідальні за стандарти, і тиснуло на держструктури, щоб ті вживали заходів. Третя хвиля фактчекерів, кажуть у Full Fact, змушена мати діло з масштабами цілого інтернету — тут вочевидь потрібна широка співпраця без огляду на державні кордони 304. Власне, цього ми й прагнемо.

Нині як ніколи новинні події спонукають людей негайно шукати пояснення в інтернеті. Ми хочемо мобілізувати їх на боці достовірних доказів. Наприклад, протягом місяця, коли Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про пандемію COVID-19 у березні 2020 року, Bellingcat підготував низку матеріалів, щоб залучити громадян до онлайн-розслідувань на цю тему, зокрема посібник із розвінчання дезінформації про коронавірус; статтю про шахраїв, які наживаються на ситуації у фейсбуку та ютубі; відео про те, як за допомогою інструментарію відкритих джерел вивчати світ, що зупинився на час локдауну 305. Коли поліціант у Міннеаполісі вбив підозрюваного афроамериканця Джорджа Флойда, що спричинило протести по всій Америці та за її межами, ми підготували оглядову статтю про рух буґалу 306: його учасники сподівалися, що заворушення переростуть у другу американську громадянську війну. Ми склали вичерпний перелік нападів на журналістів, геолокували й позначили на інтерактивній карті відповідні місця, щоб унаочнити для громадськості розмах і зусилля, з якими від нас приховують інформацію. І ми старалися розповісти загалу про наші методи за допомогою нового подкасту BellingChat.

Подальші кризи неминучі, особливо у зв’язку зі змінами клімату. Хоч які катастрофи траплятимуться в майбутньому, ми насамперед мусимо протидіяти дезінформації. Ми не зможемо підготуватися до кризи, коли біда вже прийде. Бути готовими означає усвідомлювати, що маніпулятори шукають вигоди в кожній значущій події, навіть у глобальних катастрофах; що Контрфактуальна спільнота штампує нові теорії змови; що екстремісти все це заковтують. Bellingcat будує захисні стіни, але боронити їх треба всім разом. Зрештою, не лише масштабні події заслуговують на увагу: їх і так достатньо широко висвітлюють у медіа. Діяльність Bellingcat — це розкопування історій, яких не зауважують великі видання. І це може робити кожен.

Якось беллінгкетівець Крістіан Тріберт розповів у голландському ток-шоу De Wereld Draait Door, як він викрив заколот у Туреччині, вивчаючи витік переписок із вотсапу та зіставляючи дані з додатковими доказами з відкритих джерел. Серед глядачів був одинадцятирічний хлопець. Його мати вийшла на зв’язок і повідомила, що син хоче взяти в Крістіана інтерв’ю для шкільного проєкту. Вони зустрілись і поговорили. На завершення хлопець запитав: «Чому ви зосереджуєтеся лише на війні?». Його більше захоплювала тема довкілля й захисту тварин. Чом би не розслідувати щось таке? Вони з Крістіаном домовилися придумати такий проєкт. Хлопець переймався незаконним полюванням на акул, яких убивають заради супу й інших продуктів. Тож ми зв’язались із Всесвітнім фондом дикої природи та його дослідницьким підрозділом TRAFFIC. А Крістіан зрештою полетів у Південну Африку, де проводив тренінги та розслідував браконьєрство на носорогів. Усе це почалося з ініціативи одинадцятирічки.

4. Миша ловить кота
Шпигунська історія,
що стала знаковим прецедентом

 

 

Двоє офіцерів російської розвідки — імовірно, з хімічною зброєю в рюкзаку — 4 березня 2018 року прогулювалися в центрі мирного англійського міста. Дійшовши до солсберійського помешкання Сєрґєя Скрипаля, вони, ймовірно, витягли ємність, спрямували її до вхідних дверей і вприснули речовину.

У помешканні в цей час відбувалася сімейна зустріч. Напередодні з Москви прибула Юлія, плануючи побути в батька два тижні. Її мати померла від раку кілька років до того, а старший брат відійшов лише кілька місяців тому: 43-річним, імовірно, від хвороби печінки. Через кілька днів у брата мав би бути день народження. Юлія та Сєрґєй вийшли з дому, щоб ушанувати пам’ять рідних, і зачинили за собою отруєні двері.

У 1990-х Сєрґєй Скрипаль був офіцером ГРУ — і подвійним агентом, який здавав таємниці британцям. 2004 року російська влада його викрила. Скрипаля засудили до тринадцяти років ув’язнення за державну зраду, однак 2010 року скоротили термін у рамках обміну шпигунами з американцями. Для переїзду йому запропонували кілька британських міст на вибір, він обрав Солсбері й оселився за адресою Крісті Міллер Роуд, 47. Невдовзі померла його дружина.

Цієї неділі Сєрґєй із донькою відвідували її могилу 307. Потім вони приїхали в центр міста, випили в пабі й пішли обідати в італійський ресторан 308. Обоє почувалися зле. Вони розрахувались і вийшли надвір. Незабаром обоє впали на лавку, знерухомлені дією «Новічка».

У справі Скрипалів багато особливостей, знакових для історії Bellingcat: злочин із застосуванням хімічної зброї; авторитарна влада, яка безкарно бреше всьому світу; дезінформаційна онлайн-кампанія; домисли Контрфактуальної спільноти; західні посадовці, яким украй важко розплутати справу; і втручання громадянських розслідувачів, об’єднаних переконанням: факти все ще важливі, докази в інтернеті існують, перевіряти дані обов’язково, притягнути винних до відповідальності — можливо. Розслідування у справі Скрипалів — як ніщо досі — показали світові, що таке Bellingcat і чого ми можемо досягти разом; що сила інтернету не обмежується викривленням громадської думки: звичайні люди можуть знайти там також правду і справедливість.

Є дещо спільне між першою великою справою Bellingcat про катастрофу МН17 та ідентифікацією офіцерів ГРУ — ймовірних виконавців замаху в Солсбері. 2017 року, за кілька місяців до отруєння Скрипалів, ми вже чимало з’ясували про трагедію з рейсом МН17. Однак ми не зупинялися, прагнучи встановити всіх відповідальних за рішення про збиття літака, чиї голоси ми чули в перехоплених розмовах