Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

в тому, що згідно з усіма існуючими даними, магонійська цивілізація існувала у проміжку в сто тисяч років. Найдавніші міста на Піфії-Магонії мають вік приблизно сімсот сімдесят тисяч років, а переселення магонійців на невідому нам планету відбулось близько шестисот вісімдесяти тисяч років тому. Вважається, що після того в нашій області Галактики магонійці ніяк себе не проявили. Але вік тієї магонійської техніки, яку ми знайшли у «піраміді» — приблизно двісті тисяч років, тобто вона функціонувала через чотириста вісімдесят тисяч років після того, як предки залишили нашу область Галактики. Притому техніка на базі така сама, як і в Пізній період магонійської цивілізації. Таке враження, колеги, що якась гілка магонійців проспала в анабіозі майже півмільйона років, прокинулась двісті тисяч років тому і почала досліджувати ґиргів на Тифоні. А потім або знову заснула невідомо де, або ж безслідно зникла.

— А датування історичних періодів на Магонії базується на достовірних методиках? — поцікавився командор.

— Принаймні, у нас поки що не було підстав для сумніву, — замість Вольска відповіла Тарасваті. — З іншого боку, ми зіткнулись зі схожою проблемою щодо хронології древньої Землі. Той магонійський інкубатор, у якому предки виростили расу кроманьйонців, було збудовано приблизно сто вісімдесят тисяч років тому. Наші історики спочатку датували його побудову більш раннім періодом. Вони вважали, що інкубатор діяв протягом кількох епох розвитку земних гуманоїдів. Але тепер ми вважаємо, що дата побудови інкубатора практично збігається з часом життя першопредка усіх землян — мутантки «Єви», яка народилась тисячу вісімсот століть тому.

— Народилась в інкубаторі? — запитала Церм.

— Ні. «Єва» була праматір’ю не лише кроманьйонців, а усіх земних рас. Її мутація була природною, або, як вважають деякі сестри, була інспірована Вищою Силою. А нашу расу в інкубаторі виростили пізніше. Для цього магонійці використали двох правнучок «Єви», яких ми називаємо «Ірою» і «Лією», плюс той генетичний фонд, що вони привезли з Магонії.

— Ми знову відволікаємось, — зауважив Зоран. — При всій повазі до вас, Преподобна…

— Хіба ми обмежені у часі, командоре?

— Нам треба прийняти рішення.

— Рішення прийматиме імператор. Він уже отримав повідомлення про обидва можливі місцезнаходження гнізда. Не хочу вирішувати за Еарлана Третього, але думаю, що він накаже негайно відправити безпілотні крейсери до обох підозрілих планет. Він не чекатиме нашого повернення. Аж надто багато поставлено на кін, а ми можемо не встигнути до початку атаки ґиргів.

— Мені здалось, у лейтенанта Вольска була своя гіпотеза щодо нестикувань у хронології, —припустила Ґвен Вей. — Я би, все ж таки, хотіла її почути.

— Саме так, Ґвен, — підтвердив техноархеолог. — Мені здається, що магонійці перед переселенням до далекого світу залишили в нашій області Галактики такі собі «закладки». Бази, на кшталт тифонської, персонал яких перебував цілі епохи у глибокому анабіозі.

— Зрозуміло. А сенс таких «закладок»?

— Є кілька варіантів. Згідно з одним із них, вони таким чином підстраховували своїх нащадків, тобто нас. Згідно з іншим, зберігали контроль над нашим сектором Галактики, очікуючи занепаду Ґ’орми і сподіваючись сюди повернутись.

— Є ще один варіант, — докинула Мулан. — Магонійці створили людей для того, щоб було чим годувати матку ґиргів, коли вони її пробудять.

— Перепрошую? — не зрозумів Вольск.

— Для магонійців головні вороги — ящери Ґ’орми, — Мулан підвелась із дивану, і всі побачили, що вона одягнула шкіряний пояс, оздоблений пластинами з червоного агату. — Ящери — могутні вороги. Для того щоб їх знищити, потрібна матка. Для того щоб матка досягла продуктивної стадії, її треба добре годувати. Магонійці створили нас, щоб ми заселили планети, розмножились. Тепер матка матиме багато їжі. «Стартовий ресурс», так би мовити. Вона підхарчується нами, розвинеться, і тоді ґиргів спрямують проти Ґ’орми.

— Це єресь, — прошепотіла Тарасваті. Було видно, що слова сестри її вразили.

— Я погоджуюсь з Мулан, — сказала Вей. — Навіщо придумувати фантастичних «зовнішніх», коли й без них усе вкладається у струнку логічну схему. Магонійці повертаються. Вони пробудили матку як свою головну зброю проти ящерів, а ми якраз доречно розмножились, щоб нагодувати зброю своїм м’ясом. Я досліджую ґиргів і вже знаю деякі особливості біології цих ксеноморфів. Судячи з особливостей будови ґиргів-добувачів, ґирг-реплікатор, якого ми умовно називаємо «маткою», є унікальною істотою, і виростити його непросто. З технологічної точки зору це складний, довгий і багатоетапний процес. Зародок реплікатора, як нам доповів Алекс, магонійці виростили тут, на Тифоні, у тій «піраміді»-лабораторії, яку ми дослідили. Потім зародок відвезли на підібрану за певними параметрами гніздову планету, й там законсервували. Єдине, що не вкладається у «харчову» гіпотезу, або ж концепцію «стартового ресурсу», запропоновану шановною Мулан, це ті розвідники невідомої цивілізації, які дослідили «піраміду» кілька століть тому. Хто вони, я не знаю. Також не знаю, що вони там робили. Але, думаю, вони зрозуміли план магонійців.

— Магонійці — наші творці, — сказала Тарасваті. — Наші предки, наші опікуни. Вони не могли так цинічно призначити нас харчем для ґиргів.

— А вам, Преподобна, — звернулась Вей до Знаючої, — я раджу відкинути ваші догми. Я розумію, що для вас магонійці — вчителі і боги. Але ж, погодьтесь, з богами завжди складно. Вони за межами добра і зла. У легендах вони не зупинялись навіть перед повним знищенням людства. Якщо ви вірите у Вищі Сили, то будьте готові до того, що у тих Вищих Сил й мотивації вищого рівня. І людство у божественних розрахунках може бути не метою, а лише засобом. Мені здається, віруючій людині таке легше уявити, аніж такому академічному скептикові, як я. Зрештою, «харчову» гіпотезу запропонував не хто інший, як ваша сестра-піфійка.

— Межовими припущеннями встелена дорога до відступництва, — обличчя Тарасваті було суворим і непроникним. На Мулан вона не дивилась.

25

Коледж імені Цао Цинлю,

місто Астер, планета Аврелія (6КА81:4),

зоряна система Мійтри (HD168443).

17 пентарія 417 року Ери Відновлення.

Столичне місто Астер виявилось сповненим таких несподванок і сюрпризів, про які провінціалка Оса навіть не здогадувалась. Першою з несподіванок стало те, що навколо неї всі розмовляли незрозумілим діалектом. Між тією офіційною мовою, яку вона вивчала у школі, і столичним сленгом ханхан[36] було мало спільного. Осу рятувало те, що навігаційна програма спілкувалась з нею без модних словесних новоутворень. З її допомогою вона знайшла Білу Набережну, де розташувався Коледж імені Цао Цинлю, запрошення до якого зберігалось у пам’яті її комунікатора.

Біла Набережна вразила Осу і величною панорамою океанської Бухти Вітрів, і силуетами вітрильних яхт на далекому обрії, і розкішними будівлями готельно-розважальних комплексів та офісних центрів, які здіймали свої сяючі кілометрові вежі аж до перламутрових хмар. Навігатор привів її до