Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Адюльтер 📚 - Українською

Читати книгу - "Адюльтер"

209
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Адюльтер" автора Пауло Коельо. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 56
Перейти на сторінку:
у своєму домі, — сказав мій чоловік.

«Що це? Він розповідає про своє приватне життя? Незнайомій жінці?»

— Тоді я пообіцяв собі, що таке ніколи не відбуватиметься зі мною, якщо я коли-небудь одружуся. Спочатку мені було важко, бо наш інстинкт прагне контролювати все, навіть те, чого контролювати не можна, наприклад любов і вірність. Проте зрештою я свого домігся. І моя дружина, яка щодня зустрічається з багатьма особами й іноді повертається додому пізніше, ніж зазвичай, ніколи не чула від мене критичних зауважень або інсинуацій.

Він теж не розповідав мені нічого подібного. Я не знала, що в дитинстві він спостерігав сцени ревнощів.

Мегера вміє влаштувати так, що всі підкоряються її наказам: ходімо вечеряти, погаси сигарету, розмовлятимемо на тему, яку я оберу.

Є дві причини, чому мій чоловік заговорив на цю тему. По-перше, він, можливо, з підозрою ставиться до цих запросин і намагається мене захистити. По-друге, він захотів сказати мені перед усіма присутніми, як це для нього важливо. Я простягла руку й доторкнулася до його руки. Я ніколи не уявляла цього собі. Думала, він просто не цікавиться тим, що я роблю.

— А ви, Ліндо? Ви не ревнуєте свого чоловіка?

— Я? Звісно, ні. Я цілком йому довіряю. Я вважаю, ревнощі притаманні людям хворим, невпевненим у собі, позбавленим самоповаги, людям, які почуваються нижчими й вірять у те, що якась особа може загрожувати їхнім взаєминам. А як ви?

Маріанна загорнулася у свій обладунок.

— Я вже сказала, що вважаю це почуття ідіотським.

— Так, ви вже це сказали. Але якби ви відкрили, що ваш чоловік зраджує вас, що б ви зробили?

Жакоб зблід. Він утримався від того, щоб негайно перехилити келих після мого запитання.

— Думаю, він щодня зустрічається з ненадійними особами, які помирають від нудьги в себе вдома, де вони приречені на життя пересічне й нудне. Думаю, що й у вас на роботі є такі особи, які не проти замінити роботу репортера на щось цікавіше…

— Таких багато, — відповідаю я без жодних емоцій у голосі. Накладаю собі ще трохи сиру фондю. Вона пильно дивиться мені у вічі, знаю, що вона говорить про мене, але не хочу, щоб мій чоловік щось запідозрив. Я анітрохи не переймаюся нею та Жакобом, який, либонь, не витримав тиску й у всьому зізнався.

Мій спокій мене здивував. Мабуть, причина у вині або в монстрі, що прокинувся в мені й утішається всім цим. Думаю, велике задоволення — витримати навалу жінки, яка вважає, що знає все.

Вона провадила, вмочаючи хліб у розплавлений сир.

— Як вам відомо, ці жінки, яких ніхто не кохає, не становлять загрозу для мене. Хоча, на відміну від вас двох, я не цілком довіряю Жакобу. Я знаю, він уже зрадив мене кілька разів, бо плоть слабка…

Жакоб нервово засміявся, ковтнув іще вина. Пляшка закінчилася, Маріанна зробила знак офіціанту, просячи принести наступну.

— …але я намагаюся дивитися на це як на частину нормальних взаємин. Якби мого чоловіка не бажали й не переслідували ці волоцюжки, то лише тому, що він був би цілком нецікавим. Знаєте, що я відчуваю замість ревнощів? Напругу. Нерідко я роздягаюся, підходжу до нього гола, розставляю ноги й прошу, щоб він зробив зі мною те саме, що з ними. Іноді прошу його розповісти, що він там витворяв, і його розповіді примушують мене переживати по кілька оргазмів під час сексу.

— Це фантазії Маріанни, — сказав Жакоб не вельми переконливим голосом. — Вона вигадує все. Якось вона мене запитала, чи мені дуже приємно ходити до свінг-клубу в Лозанні.

Авжеж, він не жартував, але всі засміялися, включно з нею.

На свій жах я усвідомила, що Жакобу страшенно подобається, коли його називають «невірним чоловіком». Мій чоловік здався дуже зацікавленим відповіддю Маріанни й попросив, щоб вона розповіла трохи більше про напругу, яку вона відчуває, коли довідується про позашлюбні пригоди свого чоловіка. Він попросив також адресу свінг-клубу й подивився на мене блискучими очима. Сказав, що нам уже варто поекспериментувати з різними речами. Я не зрозуміла, чи він лише намагався розрядити майже нестерпний клімат, що утворився за столом, чи й справді зацікавився сексуальними експериментами.

Маріанна сказала, що адреси клубу не знає, але якщо він дасть їй свій телефон, то вона її надішле.

Настав час мені увійти в дію. Я сказала, що загалом ревниві особи намагаються приховувати це прилюдно. Вони полюбляють робити різні натяки з метою здобути якусь інформацію про поведінку партнера, але вони наївні, якщо сподіваються щось і справді довідатися. Я, наприклад, могла б мати роман із її чоловіком, але вона ніколи б про це не знала, бо я не така ідіотка, щоб потрапити в пастку.

Тон мого голосу трохи змінився. Мій чоловік подивився на мене, здивований такою відповіддю.

— Любове моя, тобі не здається, що ти зайшла надто далеко?

— Ні, не здається. Не я почала цю розмову й не знаю, куди прагне добутися пані Кеніг. Але відколи ми сюди увійшли, вона щось натякає, і мені це обридло. До речі, хіба ти не помітив, що вона не відриває від мене погляду й примушує нас розмовляти на тему, яка нікого не цікавить, крім неї?

Маріана подивилася на мене з переляком. Мабуть, вона не сподівалася такої реакції, бо звикла все тримати під контролем.

Я сказала, що знала багато людей, одержимих ревнощами, але ревнували вони не тому, що їхній чоловік або їхня дружина вдавалися до перелюбу, а тому, що вони не постійно перебували в центрі його або її уваги, як їм хотілося б. Жакоб покликав офіціанта й попросив рахунок. Чудово. Зрештою, це вони нас сюди запросили й мусять узяти витрати на себе.

Я подивилася на годинник і вдала великий подив: уже минув той час, на який ми домовилися з нянькою! Я підвелася, подякувала за вечерю й пішла до гардеробу по куртку. Розмова вже перейшла на дітей і на ту відповідальність, якої вони вимагають.

— Вона й справді подумала, що я говорю про неї? — наважилася Маріанна запитати в мого чоловіка.

— Звичайно, ні. Для цього не було підстав.

Ми вийшли на свіже повітря, багато не розмовляючи. Я була роздратована, стривожена й сердито відповіла, що так, вона говорила про мене, ця жінка така нервова, що в день виборів уже робила подібні натяки. Вона завжди втручається в усі розмови, либонь, помирає від ревнощів за ідіота, який вважає своїм обов’язком поводитися так, як вона йому наказує, і якого вона контролює залізною рукою, щоб забезпечити

1 ... 42 43 44 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Адюльтер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Адюльтер"