Читати книгу - "Наслідування Христа"

Якщо кріпко триматимешся Бога і вважатимеш на Його суд, легше буде тобі вступитись перед іншим.

Слуга. О, Господи! Куди ж то ми зайшли?

Ось над дочасною втратою плачемо, ради невеликого зиску гаруємо і вганяємося, а про душевну втрату забуваємо і рідко коли пізніше її собі пригадуємо.

На те, що дуже мало або цілком ніякої користи не приносить, уважаємо, а недбайливо проминаємо те, що дуже потрібне; бо людина всім серцем прив'язується до світових речей і якщо зараз не отямиться, з уподобою попадає у видимий світ.

Слуга. Подай мені, Господи, поміч у журбі, бо людський порятунок марний (Пс. 59, 13).

Як часто не знаходив я вірности там, де сподівався її знайти!

А скільки разів знайшов я її там, де навіть не гадав!

Таке марне вповання на людей, а спасіння праведних у Тебе, Боже.

Будь благословен, Господи Боже мій, у всьому, що нам приключається.

Ми немічні і неспокійні, легко даємося обманути і змінюємося.

Хто зможе так обережно і старанно в кожній речі допильнувати себе, що ніколи не дасться ані ошукати, ані заклопотати себе?

Але хто на Тебе, Господи, вповає і Тебе щирим серцем шукає, той не так легко впадає.

А хоч він і попаде в якусь скруту, то нехай вона обсяде його, як хоче. Ти хутенько визволиш його з неї або втішиш, бо Ти не опустиш навіки того, хто на Тебе вповає.

Рідко коли є такий вірний приятель, що в ніякій біді не зраджує приятеля.

Ти, Господи, Ти єдиний єси найвірніший у всьому і крім Тебе такого другого немає.

О, як добре розуміла все та свята душа,[2] що сказала: «Моє серце утвердилось і скріпилося Христом».

Коли б так і зі мною було, то не так легко непокоїв би мене страх перед людьми і не зворушило б мене слово, яке впаде.

Хто може усе передбачити, всьому лихові запобігти?

Коли не раз сподіване лихо допікає, то як же ж несподіване не має тяжко боліти?

Але чому ж то я не подбав краще за себе, нужденного? Чому то я так легко довіряв іншим людям?

Але ми є люди та ще й до того немічні, хоч багато людей вважають нас янголами і так нас називають.

Кому маю вірити, Господи? Кому, як не Тобі?

Ти єси Правда, яка не зводить і не дасться звести.

І знову говориться: «Кожний чоловік брехливий?» (Пс. 115, 2), немічний, непостійний, а найбільше у словах хибить, так, що не можна одразу вірити йому, хоч на перший погляд здається правдою те, що скаже.

Як розумно попереджав Ти, щоб стерегтися людей, бо ворогами людині челядь її (Мт. 10, 17), та що не треба віри йняти, як хтось скаже: «Ось він тут», або «он там!» (Мт. 24, 23; Мр. 13, 21).

Навчила мене моя шкода, та лиш би то вийшло мені на більшу обережність, а не на мій нерозум!

Будь обережний, хто так скаже мені? Будь обережний! Заховай у тайні те, що кажу!

І от коли я мовчу і гадаю, що то тайна, той чоловік не може змовчати про те, що прохав у тайні заховати, а відразу зраджує і мене, і себе і йде собі далі.

Від таких балакучих і необережних людей хорони мене, Господи, щоб я не попався їм у руки і сам ніколи того не робив.

Правдиве і певне слово вложи мені в уста, а від хитрого язика тримай мене подалі.

Чого я не можу стерпіти, того маю всіма силами остерігатися.

О, як гарно і тихомирмо мовчати про інших людей і не йняти віри всьому без розбору, й не переповідати того легкодушно далі.

Рідко кому треба звірятися, а завжди Тебе шукати, Тебе, що дивишся в серце.

За кожним словом на всі боки не подаватися, але бажати, щоб усе в серці і на світі діялося по Твоїй святій волі!

Як-то безпечно заховувати небесну благодать, не пишатися перед людьми і не бажати собі того, чому люди можуть подивуватися, але з усією пильністю прямувати до того, що веде до очищення життя і до ревности!

Скільки то людям зашкодило те, що інші довідалися про їхню чесноту і завчасу їх похвалили!

А скільки то добра вчинила благодать, яку заховалося тихесенько в цьому немічному житті: життя ж бо усе називають спокусою та боротьбою!

Господь. Сину, тримайся кріпко і вповай на Мене.

Бо слова не що інше, як тільки слова.

Летять у повітрі, а каменеві не шкодять.

Якщо винен, подумай собі, що ти рад би виправитися; а коли ти совістю чистий, то розваж, що ти рад би перетерпіти те ради Бога.

То мало що значить, якщо часом якесь слово стерпиш, коли ти не можеш ще витримати