Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Via Combusta, або Випалений шлях 📚 - Українською

Читати книгу - "Via Combusta, або Випалений шлях"

197
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Via Combusta, або Випалений шлях" автора Маріанна Маліна. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 61
Перейти на сторінку:
рух руками.

— Який спалах? — я повернувся до Свєтки, — ти що-небудь бачила?

— Ні…— байдуже стенула плечима Свєтка.

— Ну от… вам примарилося! — зухвало всміхнувся я. І про себе подумав: «Якесь дежавю[28]»…

— Що, всім?! — недовірливо вирячилася на мене Вітка.

— Колективна галюцинація! Чули про таке? Це іноді буває… якщо на сонці перегрітися, чи «коліс» наковтатися, — пояснив я, дивлячись їй у чоло. Я від щирого серця бажав, щоб цей випадок стерся з її свідомості. Потім перевів погляд на Любочку: — Дімон твій нічого не вживає? Бо ніякого спалаху не було!

Любочка роззявила рот і застигла. Через секунду оговталася і слухняно кивнула:

— Не було…

Потім, узявши подругу під руку, розвернулася і повільно почимчикувала до класу, бо саме залунав дзвоник.

Свєтка ткнула мене пальцем у бік і несхвально прошепотіла:

— Ну ти і брехун…

— Сама така! — безтурботно відказав я їй, посміхнувся і пішов за всіма до аудиторії.


Того дня ми затрималися, бо наш автобус припізнився. Звечоріло. Ангеліна розмовляла з групою вчительок неподалік, а ми зі Свєткою сиділи біля зупинки на старій розхитаній лаві. Зазвичай занурена у себе та відлюдькувата, сьогодні Світлана була на диво балакучою. Всілася поряд, усміхнулася та вказала рукою на небо:

— Дивись, які там зорі…

Я звів очі догори. Темне небо дійсно було обсипане блискучими, як діаманти, зірками.

— А знаєш, яку назву має галактика, в якій ми живемо? — запитала Світлана.

— Галактика Чумацький Шлях, — відповів я і додав: — Неромантична якась назва… Млєчний Путь чи то пак Молочна Ріка якось краще звучить… А то якісь чумаки… І роз’яснення непереконливе. Типу по ньому орієнтувалися, коли їхали до Криму. Як по ньому можна орієнтуватися? Він же за ніч повертається. Так можна і заїхати до чорта на роги… Вони що, зовсім ці вчені на небо не дивилися?

— Ага… Либонь, не дивилися, — згодилася Свєтка і тихенько, наче кицька, чихнула, затуляючи ніс рукою.

— Будь здорова! — всміхнувся я.

Вона кивнула на знак подяки і провадила:

— Ти знаєш, а Чумацький Шлях — назва не така проста. Чумаки ж сіль везли…

— Ну… сіль, звісно, — згодився я, не розуміючи ще, куди вона хилить.

— А сіль, тобто Соль[29], це назва Сонця, — похитуючи ногами, пояснила вона і хитро всміхнулася: — Цей шлях усипаний сонцями. Зірками! Не такі вже й дурні були наші пращури…

— Ага, — відказав я і знову задивився на всипане зірками небо, — а тут добре видно зірки, не те що в місті…

— Пам’ятаєш, — таємниче проказала вона, несподівано повертаючи тему в іншому напрямі,— мірошник у всіх казках та легендах завжди був пов’язаний із потойбічними силами? Знаєш чому?

Повз нас по дорозі, голосно гуркочучи, проїхав мотоцикл. Я задивився на нього і враз уявив собі два млина з мотоциклетними колесами і мірошника-рокера та відповів перше, що спало на думку:

— Мабуть, тому, що в нього є колеса? — і всміхнувся. Бо непоганий каламбурчик вийшов: загнався колесом — хочеш, літай потойбічними світами, хочеш, спілкуйся з потойбічними істотами…

Свєтка кліпнула.

— Тобто колесо. Млин… — виправився я, — який перемелює все.

— А ти не такий дурний, як на вигляд, — констатувала Свєтка і заправила за вухо пасмо червоного волосся.

— Ну, дякую, — я зміряв її поглядом. А вона що, виходить, теж розумніша, ніж на вигляд?

А вигляд у неї ще той. Сьогодні Свєтка одягнула помаранчеву куцу куртку, а з-під куртки в неї веселенько стирчить платтячко незмінного ядучо-зеленого кольору. При цьому панчохи фіолетові, а кросівки рожеві. Додайте ще червоне кудлате волосся — і ви зрозумієте, що світлофор — це доволі кволе порівняння.

— Не ображайся… — миролюбно скривилася Світлана. — Хочеш, я тобі розповім про колесо?

— Ну, розповідай… — згодився я.

— Існує стара легенда… Колись колесо було на стрісі світу. Там, на вершині світу, люди жили, наче в раю. Але потім щось сталося, і колесо впало. Та перетворилося на чортове. Люди розсіялися по землі. А чортове колесо, як млин, тепер безжально перемелює людські душі… Та наприкінці цього світу з’являться ті, які здатні виправити зло…

— Ну-ну, — пробурмотів я і позіхнув — легенда мене не надихнула. Взагалі у мене склалося таке враження, що Свєтка цю легенду вигадала щойно, сидячи на зупинці.

Вона тим часом вела далі:

— Якщо дивитися на південь, то зі сходу на захід, — мотнула рукою по небу, — пролягає лінія зодіаку.

— Угу, — я знову буркнув і позіхнув, застромлюючи руки до кишень. Робилося прохолодно. І нудно. Бо, хай там як, я й сам мав деяке уявлення про всі ці астрології. І нічого нового почути від неї не сподівався.

— Так ось, якщо спостерігати із Землі — зодіак видається гігантським колесом, що обертається, — продовжувала просвітницьку діяльність Світлана, — та ми завжди бачимо половину колеса.

Вона знову провела рукою переді мною, малюючи на небі уявне півколо:

— Але за рік перед нашим зором воно прокручується геть усе. Воно символізує час, це колесо… час, який перемелює все, як жорна млина. Тому я і запитала тебе про мірошника… Це колесо має різні назви — млин, колісниця, зодіак, драбина…

— Драбина? — сіпонувся я. — До чого тут драбина?

— В драбині Якова дванадцять сходинок, — всміхнулася Світлана. — У його сні по ній підіймалися до неба та спускалися янголи. Ці

1 ... 42 43 44 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Via Combusta, або Випалений шлях», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Via Combusta, або Випалений шлях"