Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Лицедії, Сомерсет Вільям Моем 📚 - Українською

Читати книгу - "Лицедії, Сомерсет Вільям Моем"

764
0
28.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лицедії" автора Сомерсет Вільям Моем. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 79
Перейти на сторінку:
дорога Доллі!

— Цей молокосос — нудний і дурний сноб.

— Гаразд, якщо ви про Тома такої думки, то чи не смішно вважати, що Джулія може його любити?

— Тільки жінка знає, на що здатні інші жінки.

— Непогано сказано, Доллі. Чого доброго, ми вас ще умовимо написати для нас п’єсу. Ну, а тепер цілком серйозно: подивіться мені у вічі і скажіть, чи ви справді впевнені, що між Джулією і Томом щось є?

Доллі подивилася Майклові у вічі. На обличчі в неї застиг вираз гіркоти. Бо хоч спочатку вона сміялася, коли їй розказували плітки про Джулію, сумніви незабаром усе ж взяли гору; вона пригадала кілька випадків, яким свого часу не надала значення і які тепер, у світлі цих чуток, підтверджували страшну підозру. Які невимовні муки відчувала вона в цю мить! Докази? Доказів у Доллі не було; була тільки інтуїція, якій вона не могла довіряти; вона хотіла ствердно відповісти Майклові, але все ж таки перемогла себе. Вона не могла зраджувати Джулію. Цей дурень може ще піти й розповісти їй усе, і тоді Джулія не захоче з нею й розмовляти. Він міг також найняти детектива і спіймати Джулію на гарячому. Хто зна, чим це може скінчитися, якщо вона розповість правду…

— Ні, не впевнена.

В очах у неї блиснули сльози й покотилися по щоках. Майкл бачив її розпач, але це тільки смішило його. Та він усе ж таки спробував утішити її:

— От бачите, я в цьому й не сумнівався. Ви знаєте, як Джулія вас любить, то навіщо ж ревнувати її до інших!

— Бог свідок, мені для неї не жаль нічого, — схлипнула Доллі. — Але останнім часом вона чомусь ставиться до мене не так, як завжди. Якось холодно й непривітно. Я завжди була її найщирішим другом, Майкле.

— Так, я це знаю.

— Для мене нічого дорожчого не було…

— Ну, ну, навіщо ж впадати у відчай? Ви знаєте, я не з тих чоловіків, що обговорюють із сторонніми поведінку своєї дружини. Я завжди вважав це дуже негарним. Але вам я скажу, що ви не маєте ніякісінького уявлення про характер Джулії. Секс для неї не існує. Коли ми з нею одружилися, вона інакше дивилася на ці речі, і я навіть можу вам зараз признатися, що іноді це завдавало мені чимало турбот. Я не хочу, звичайно, сказати, що вона поводилася, як німфоманка, але часом вона забувала, що існують якісь межі. Постіль — це, звичайно, річ хороша, але ж існують ще й інші інтереси в житті. Та після того, як народився Роджер, вона дуже змінилася. Дитина відразу заспокоїла її. І всі свої почуття вона почала вкладати в гру. Ви читали Фрейда, Доллі, знаєте, як він називає таке явище?

— Ах, Майкле, нащо мені ваш Фрейд?

— Він називає це сублімацією. Он як. І я часто думаю, що саме завдяки цьому вона стала великою актрисою. Театр не терпить роздвоєння, і, щоб бути справжнім актором, треба віддавати йому себе всього. Мене страшенно дратують люди, які вважають, ніби актори тільки те й роблять, що розважаються! У нас просто не залишається часу на такі дурниці.

Майклові слова розізлили Доллі, і до неї, нарешті, повернулося самовладання.

— Гаразд, Майкле, скажімо, в тому, що Джулія проводить час з нікчемним шмаркачем, справді немає нічого страшного, і ми з вами про це знаємо. Але ж її репутація страждає все одно! Зрештою, своєю справою ви з Джулією завдячуєте також тому фактові, що досі були зразковим подружжям. Вас ставили всім за приклад, гідний наслідування. Публіці приємно було чути, що ви — вірні одне одному.

— А ми й зараз вірні, хай йому чорт!

Доллі вже вривався терпець.

— Але ж, кажу вам, люди верзуть про н$ї казна-що. Невже ви не розумієте, чим це пахне? Якби Джулія весь час потрапляла в якісь скандальні історії, то ніхто б не звертав на це уваги. Та оскільки після багатьох років зразкового подружнього життя вона раптом пустилася берега, кажу вам, усі заговорили про неї. Це завдає непоправної шкоди нашій справі взагалі.

Майкл кинув на неї короткий погляд і ледь помітно всміхнувся.

— Ну, тепер я розумію, що привело вас до мене, Доллі. Згоден, що в дечому ви таки маєте рацію й за даних обставин зробили цілком правильно, висловивши мені свої побоювання. Ви зробили для нас величезну послугу тоді, коли ми засновували наш театр, і мені, звичайно, не хотілося б підводити вас зараз. Знаєте що? Я викуплю у вас ваш пай.

— Викупите мій пай?

Доллі випросталася, і обличчя її, яке мить тому скривила жалібна гримаса, застигло від обурення. А Майкл улесливо провадив далі:

— Я цілком розумію ваші побоювання. Якщо Джулія щоночі розважається, то це не може не позначитися на її грі. Це поза всяким сумнівом. Тим часом поклонники її таланту — публіка неоднорідна; багато стареньких леді приходять на наші денні вистави тільки тому, що вважають Джулію уособленням усіх жіночих чеснот. І я згоден, що коли її поведінка викличе різні пересуди, то це може позначитися на касовому зборі. Джулію я добре знаю: їй ніхто не заборонить робити те, що вона хоче. Я — її чоловік, отже, мені треба терпіти. Але ви — зовсім інша річ. Тому я б нітрохи не здивувався, якби ви зараз вийшли з гри — поки не пізно.

Доллі насторожилася. Жінка тверезого розуму, вона була гідною суперницею Майкла в питаннях бізнесу. Його слова розгнівали її, але разом із злістю до неї повернулося самовладання.

— А я гадала, що після стількох років нашої дружби, Майкле, ви знаєте мене краще. Я вважала своїм обов’язком попередити вас, але я готова й далі ділити з вами і добре, і лихе. Я не з тих, що кидають потопаючий корабель. Зрештою, втрата певної суми буде для мене меншим лихом, аніж для вас.

Їй було приємно бачити Майклове розчарування. Вона знала, як він любить гроші, і зраділа, що слова її влучили в ціль і добре дошкулили йому.

Майкл швидко опанував себе.

— І все ж таки поміркуйте над цим, Доллі.

Доллі взяла сумку, і вони попрощалися взаємно ввічливо і доброзичливо.

— Стара недоумкувата сука, — вилаявся Майкл, коли двері за Доллі зачинилися.

— Бундючний старий осел, — просичала вона, спускаючись ліфтом.

Та, сівши в свій розкішний автомобіль, Доллі не змогла стримати

1 ... 42 43 44 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лицедії, Сомерсет Вільям Моем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лицедії, Сомерсет Вільям Моем"