Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Саро, підемо, - вчасно з'явився Бен м'яко підштовхнувши  її ззаду, ведучи подалі від оскаженілого командира охорони. - Важкий день, не бери близько до серця.

- Знаєш, Бене, - тихо пробурмотіла дівчина, йдучи поруч із ним по коридору. - Думаю, ми небажані гості в Зірі, і довго ми тут не затримаємося. Люди бояться нас. Ми тягар і це тільки нагнітає обстановку.

- Я ж ще не сказав тобі, який я щасливий, що з тобою все обійшлося, - зупинившись, Бен змусив зупинитися і Сару, поклавши їй руки на плечі. Очі Бена світилися внутрішнім почуттям , що підтверджувало його радість з приводу її повернення. - Сара на рахунок жителів форту - тобі потрібно просто набратися терпіння. Не хочу перебільшувати, але Зіра одне з тих місць, де ще залишилася людяність. Куди б ви не відправилися - вас скрізь зустрічатиме підозра, це тепер норма. Але в інших місцях чоловіки вже не будуть питати твого дозволу - вони будуть робити з тобою мерзенні речі, як і з твоїми друзями . Ви можете стати обмінною монетою і такої долі не побажаєш нікому. Хто б тебе ні врятував - я готовий сказати йому спасибі. Не знаю, може їхня мета куди страшніша, але зараз ти з нами, жива й здорова. А з тим, що настане після - ми ще повоюємо.

- Хлопче, з яких це пір ти став таким оптимістичним? - посміхнулася Сара.

- З тих самих, коли зрозумів, що бажане потрібно не просто чекати - за нього треба боротися, - і Бен наполегливо вп'явся в губи дівчини.

- Ні! ... Не треба, Бене! - на силу відштовхнула вона його. - Що ти мені тут розповідав про місця, де не питають дозволу? Я не хочу! Пробач, ти милий хлопець, але між нами не буде подібних відносин. Ми друзі, - шукаючи колишнього розуміння, Сара в усі очі дивилася на похмурого Бена.

- Ні, Саро, зрозумій, я не в силах бути просто друзями. … Це чому?

- Моє серце зайняте, Бене, - м'яко, із співчуттям відповіла вона. - А якщо ти будеш так себе зі мною поводити - він просто вб'є тебе, а я цього не хочу.

- І хто ж цей щасливчик через риску придурок?

До її винуватого виразу обличчя додалося ще й сум'яття:

- Нам краще залишатися друзями, Бене. Не будемо з'ясовувати імен.

Розвернувшись, не сказавши більше ні слова, Бен пішов з самим розсердженим виглядом, який вона тільки бачила, але Сарі не здалося, що вона його переконала. По цим очам вона зрозуміла, що Бен, не полишаючи своєї наполегливості, буде пильно за нею спостерігати, щоб упевнитися  особисто, що суперник дійсно існує.

- Краще б ти цього не робив, - прошепотіла вона йому в слід, і в займаних сумом очах дівчини майнув переляк.

 - Саро, - як тільки вона з'явилася в лазареті, Ешлі обійняла її по-дружньому, співчутливо поплескав по спині. - Не пам'ятаю, коли я хвилювалася так в останній раз.

- Та вже, моя присутність внесла свіжий струмінь в ваше звичайне зведення некрологів, - похмуро пожартувала Сара. - Давай просто займемося справою.

- Але ж ти розумієш, що я зобов’язана тебе оглянути? Ти була невідомо де, невідомо з ким і ми повинні переконатися, що з тобою все в порядку.

- Зі мною все нормально, Ешлі, я теж майже лакар і я знаю, що ми тільки даремно витратимо час, - спробувала заперечити Сара, з досадою спостерігаючи за приготуваннями Ешлі.

- Роздягайся. Повністю, - незважаючи на хворобу та слабкість, тон Ешлі був непохитно твердий, а чинити опір означало б викликати підозру.

Сенсу протестувати не було, і Сара слухняно дозволила себе оглянути.

- Схоже, мені все-таки є чим тебе засмутити, Саро, - з розстановкою промовила Ешлі, миючи руки. - Ніяких внутрішніх пошкоджень я не виявила . Садно на скроні і пара синців на руці ... Це не рахується. Є слід від ін'єкції, судячи з усього , вони знову ввели тобі справжню вакцину, це зможе підтвердити результат аналізу. Але це не головне ... ти піддалася сексуальному контакту, Саро. І можливо не один раз.

- Ну, хоч комусь пощастило, - процідила Сара, помітно занервувавши.

- Я розумію, що для дівчини з зовсім іншими уявленнями - це повинно бути велика моральна травма. Може тому ти не захотіла нічого розповідати Дону?

- Я ... нічого ... не пам'ятаю, - рипнувши зубами, промовила Сара, беручи себе в руки. - Може, вже, нарешті, попрацюємо?

- Так, звичайно, - безпристрасно кивнувши, Ешлі придумала для дівчини якнайбільше завдань, і перш ніж відправиться до командувача, віддала чіткі вказівки охоронцям не залишати Сару наодинці з собою.

 - Доне, я оглянула Сару. Тепер мені зрозуміла її нервозність і нав'язливі спроби піти з головою в роботу. Точно так само з нею коїлося в найперший день, коли вона почала відходити від шоку. Її примусили до фізичної близькості . Не можу сказати чи був це один чоловік або кілька, але Сара точно щось пам'ятає, просто відмовляється говорити. І в цьому випадку ми не можемо на неї тиснути.

- Згоден, але поговорити з нею комусь все-таки варто. Вона впорається, Ешлі, це ще не найгірше, з чим їй доведеться зіткнутися в нашому світі.

Сподіваюся, Вас захопила ця історія? Буду вдячна за коментарі та зірочки, які оцінюють мою роботу )