Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Заповіти 📚 - Українською

Читати книгу - "Заповіти"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заповіти" автора Маргарет Етвуд. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 88
Перейти на сторінку:
кімната з півдюжиною комірок по боках. Подекуди лежали спальні мішки чи ковдри. В одній комірці спав, лежачи на спині, чоловік у шортах.

У центрі кімнати стояли столи, стільці, комп’ютери, біля стіни — побита життям софа. На стінах висіли мапи: Північна Америка, Нова Англія, Каліфорнія. Ще кілька чоловіків та три жінки сиділи за комп’ютерами, вбрані як звичайні перехожі, що влітку сьорбають лате з льодом. Вони зиркнули на нас і повернулися до своїх справ.

Елайджа сидів на софі. Він підвівся, підійшов до нас, запитав, чи все гаразд. Я сказала, що все добре, і спитала, чи можна мені води, бо раптом дуже захотілося пити.

Ада сказала:

— Ми давно не їли. Я сходжу.

— Вам обом краще залишитися тут, — втрутився Гарт і пішов до центральної частини магазину.

— Ніхто, крім Гарта, не знає, хто ви, — тихо сказав мені Елайджа. — Вони не знають, що ти Крихітка Ніколь.

— Хай і далі так буде, — мовила Ада. — Довгий язик корабель потопить.

Гарт приніс не дуже свіжі сандвічі з круасанів у паперовому пакеті й чотири паперові стаканчики паршивої кави. Ми сіли на старі офісні стільці в одній із комірок, Елайджа увімкнув маленький телевізор, який там стояв, щоб ми могли подивитися новини, поки їмо.

«Вбраннєвого хорта» досі показували у новинах, але нікого ще не заарештували. Один експерт звинувачував терористів — невиразно, бо ж їх було багато різних. Інший сказав «суб’єкти ззовні». Канадський уряд заявив, що вони розглядають усі варіанти, на що Ада зауважила, що їхній улюблений варіант — це смітник. Гілеад проголосив офіційно, що про вибух їм нічого не відомо. Біля консульства Гілеаду в Торонто відбувся марш протесту, але нечисленний: Мелані з Нілом не були ані відомими людьми, ані політиками.

Я не знала, сумувати мені чи злитися. Убивство Ніла і Мелані мене злило так само, як і спогади про ті добрі речі, які вони робили за життя. Але те, що справді мало б викликати лють, як-от чому Гілеаду це зійшло з рук, чомусь тільки засмучувало.

У новинах знову показали Тітку Адріанну, місіонерку Перлових Дів, яку знайшли повішеною на дверях. Поліція заявила, що виключила можливість самогубства, тож розглядається версія вбивства. Посольство Гілеаду в Оттаві оприлюднило офіційну скаргу, заявляючи, що за це вбивство відповідальна терористична організація «Мейдей», а влада Канади її прикриває, тож час зупинити всю нелегальну діяльність «Мейдей» і віддати її членів під суд.

Про моє зникнення ніхто не згадував. Я спитала, чи не мала моя школа про нього заявити.

— Елайджа все влаштував, — відповіла Ада. — Він знає декого у твоїй школі. Саме так ми тебе туди влаштували. Так тебе не було видно. Безпечніше.

32

Тієї ночі я спала, не роздягаючись, на одному з матраців. Зранку Елайджа зібрав нас чотирьох.

— Скоро може стати ще краще, — мовив він. — Можливо, доведеться чимшвидше вибиратися звідси. Гілеад надто вже тисне на канадський уряд, щоб ті розкололи «Мейдей». У них більша армія, і вони радо спустять курки.

— Ті канадці — печерні люди, — відповіла Ада. — Чхнеш на них — і попадають.

— Ще гірше: ми чули, що наступною мішенню Гілеаду може стати «Килимсон».

— Звідки ця звістка?

— Від інсайдерського джерела, — сказав Елайджа, — але це було ще до пограбування «Вбраннєвого хорта». Ми втратили зв’язок із ним чи нею та з більшою частиною нашої рятувальної мережі всередині Гілеаду. Не знаємо, що з ними сталося.

— То куди нам її подіти? — спитав Гарт, кивнувши на мене. — Так, щоб не дістали.

— Може, до моєї матері? — запропонувала я. — Ви казали, що її намагалися вбити, але марно, тож там має бути безпечно чи принаймні безпечніше, ніж тут. Можу поїхати до неї.

— Небезпека для неї — питання часу, — мовив Елайджа.

— Тоді як щодо іншої країни?

— Кілька років тому тебе можна було б вивезти через Сент-П’єр, — сказав він. — Та французи його закрили. Після бунтів проти біженців Англія не варіант, Італія, Німеччина — так само, і дрібні європейські країни теж. Ніхто з них не хоче проблем із Гілеадом. Не кажучи вже про обурення власних народів, такі вже там настрої. Навіть Нова Зеландія зачинила двері.

— Деякі країни стверджують, що радо приймуть біженок із Гілеаду, але в більшості з них тобі й дня не протягнути — опинишся у секс-рабстві, — докинула Ада. — І про Південну Америку забудь: там забагато диктаторів. До Каліфорнії важко пробратися через війну, Республіка Техас дуже нервує. Вони билися з Гілеадом до перемир’я, але вторгнення пережити не хочуть. Уникають провокацій.

— Тож мені можна просто здатися, бо рано чи пізно мене все одно вб’ють?

Насправді я так не думала, але почувалася саме так.

— О ні, — заперечила Ада. — Вбивати тебе вони не хочуть.

— Убивство Крихітки Ніколь створить їм поганий імідж. Вони хочуть, щоб ти була в Гілеаді, жива й усміхнена, — відказав Елайджа. — Хоча насправді ми вже не маємо способів дізнатися, чого вони хочуть.

Я обмірковувала почуте.

— А у вас був такий спосіб?

— Наше джерело в Гілеаді, — відповіла Ада.

— Хтось у Гілеаді вам допомагав?

— Ми не знаємо хто. Нас попереджали про нальоти, про перекриття маршрутів, надсилали нам мапи. Інформація завжди була точна.

— Але Мелані з Нілом не попередили, — зауважила я.

— Схоже, повного доступу до внутрішньої мережі Очей наше джерело не мало, — сказав Елайджа. — Тож, хто б то не був, це не верхівка харчового ланцюжка, радше, як ми підозрюємо, дрібний чиновник. Але це ризик для життя.

— Яка їм із того вигода? — спитала я.

— Не уявляю, але точно не гроші, — відповів він.

Елайджа розповів, що джерело використовувало мікрознімки — це стара технологія, така стара, що Гілеад і не подумав про неї. Їх роблять спеціальною камерою, і вони такі дрібні, що майже невидимі: Ніл читав їх за допомогою пристрою, схованого у кульковій ручці.

Гілеад дуже ретельно обшукував усе, що перевозили через кордон, але «Мейдей» використовував для цього брошури Перлових Дів.

— Деякий час система була надійна, — провадив Елайджа далі. — Наше джерело робило знімки документів для «Мейдей» і ліпило їх на брошури про Крихітку Ніколь. Перлові Діви обов’язково відвідували «Вбраннєвого хорта»: Мелані була в їхньому списку тих, кого можна навернути, бо завжди брала ті брошури. Ніл мав мікрокамеру, тож клеїв відповіді на ті самі брошури, а Мелані повертала їх Перловим Дівам. Їм наказано забирати залишки брошур назад до Гілеаду, аби використати в інших країнах.

— Та використовувати мікрознімки більше не вдасться, — сказала Ада. — Ніл і Мелані мертві, Гілеад знайшов їхню камеру. Тепер вони заарештували всіх на

1 ... 42 43 44 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заповіти», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заповіти"