Читати книгу - "Розбивши її життя (частина 1), Сафо Мелі"

Він однією рукою стягнув із себе шорти, миттю захистився і увійшов у мене до кінця. Глибоко так, що я від задоволення закотила очі і вчепилася руками в його волосся. Ледве стримуючи в собі гучні стогін, я переривчасто задихала. Закинула ноги йому на спину і підтягнулася так, щоб він міг увійти ще глибше.

Він кохав мене різко і трохи агресивно, і я знизу рухалася йому на зустріч так само. Давалася взнаки довге утримання і божевільне бажання. Я відчувала його член кожною клітиною, стискала м'язи, пестячи його і дряпаючи нігтями спину, а він ледве чутно гарчав і прискорював темп. У кілька поштовхів ми одночасно вибухнули, притулившись мокрими тілами один до одного і розпадаючись на мільйони наночастинок.

Тяжко дихаючи, він перекотився на спину і ліг поруч. Я швидко натягла купальник і теж розслабилася, розтягнувшись на траві і намагаючись відновити подих.

– Я божеволію, коли ти проводиш мені кігтиками по спині. – хрипко прошепотів він, а потім ліг на бік, поклав голову мені на плече і пригорнув мене до себе рукою. Я посміхнулася до неба. Все знову чудово, і я щаслива!

Немов уловивши в мені найвищий ступінь щастя, він знову вирішив мене спустити на землю:

– Кась, я ще трохи побуду і піду. Мені о п'ятій ранку на роботу.

Я зітхнула. Як шкода, що на ці зустрічі доводиться чекати так довго, а пролітають вони – і оком не встигаю моргнути.

– Я купила тобі подарунок і хотіла б сьогодні віддати. Але він вдома.

– Що за подарунок? – Зацікавився Лешка. – Сподіваюся, що це піна для гоління! В мене як раз закінчилася!

Я засміялася і потріпала його рукою по волоссю.

– Ні звичайно! Це сюрприз.

– М-м-м! Люблю сюрпризи! Тоді пішли по мій сюрприз! Терміново!

Ми засміялися та повернулися до нашої компанії.

– Виглядаєте щасливими! – помітила Олеся, поряд з якою, пригорнувшись, уже сидів Ромка.

Я кивнула йому на знак вітання та посміхнулася подрузі:

– Тому що так і є!

Льошка залишився з хлопцями, а я збігала додому і принесла йому подарунок. Ми відійшли неподалік нашої компанії, щоб знову залишитися наодинці.

– Ну, давай вже скоріше мій сюрприз! – нетерпляче жартував Льошка.

– Закрий очі! – Він прикрив обличчя руками, а я дістала з-за спини пакет із коробкою всередині. – Раз два три! Відкривай.

Він глянув на пакет із логотипом відомого салону мобільного зв'язку та брови його зійшлися.

– Якщо це те, що я думаю, Кась, то я не візьму! – Пробурчав Леха, але цікаво засунув ніс у пакет. Підняв на мене похмурий погляд. – Кася, я не можу прийняти такий подарунок. Він коштує, як дві мої зарплати.

– Льошка, я починаю сильно засмучуватися. Яка різниця, скільки він коштує. Я купила його за свої гроші для тебе. Хотіла зробити тобі приємно, а ти стаєш у позу.

– Та не у позу… Просто незручно мені брати такі дорогі подарунки від дівчини, якій я не те що подарунки, а навіть квіти не подарував жодного разу.

– То подаруй! – я махнула рукою у бік поля, де все ще цвіли якісь польові квіти.

– Кась, я не можу. Це все якось неправильно.

І тут я остаточно засмутилася. Дуже сильно. Я так чекала цього моменту, так хотіла, щоб ми будь-якої миті могли зателефонувати або обмінятись повідомленнями, щоб він зрадів моєму сюрпризу. А він…

– Льош, я вже купила. Повертати не буду і, якщо не візьмеш, я ображусь, серйозно.

– Залиш собі, тобі потрібніше.

– У мене вже є один, батьки подарували.

Ще більше спохмурнів:

– Давно? Чому не знаю твій номер?

– Тому що з того часу, як у мене є телефон, ми з тобою не бачилися, Льош. А я хочу, щоб ти мені дзвонив і не боявся, що трубку зніме мій тато.

Він забарився, ще раз зазирнув у пакет і вже веселішим тоном сказав:

– З поліфонією? Тоді візьму!

Я знову засміялася. От і добре, нарешті!

– Там у коробці лежить аркуш паперу, я свій номер написала. Як розберешся з телефоном – надішли повідомлення!

Задоволений подарунком, Льошка пішов додому, а я залишилася сидіти далеко від компанії. Додому ще рано, вони хочуть провести час весело та разом. А я дивилася на дзеркальну гладь води, мені хотілося побути наодинці зі своїм величезним внутрішнім щастям.

Раптом ззаду почулися кроки, і хтось закрив мені очі рукою. А потім повільно відкрив ... і перед своїм носом я побачила руку з невеличким букетиком квітів! )))

– Я забув тебе поцілувати!

Льошка нахилився і ніжно мене поцілував, провівши язиком по його улюбленій нижній губі.