Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"

390
0
20.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохана злюка. Попелюшка 2" автора Лада Астра. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 63
Перейти на сторінку:

- Ну чому ти така Даніелла? - підвивала я у її обіймах, - та я остання, кого ти повинна жаліти. Як ти могла все забути? Так, зараз я змінилася. Та можу тебе запевнити, що якби тоді все сталося по іншому, я б і не згадувала про твоє існування.

- Жорстоко, зато честно. Це мені в тобі завжди подобалось. Ти завжди рубиш усе прямо в очі. Пам'ятаєш, як ти штовхнула мене на сходах у перший же день вашого переїзду до нас, з криком що я ніколи не буду тобі сестрою? 

- Угум, мені тоді від баронеси до речі добряче дісталося.

- А я тоді так хотіла мати сестру, - зітхнула Данні

- Ти знаєш чому я так вчинила з тобою на сходах?

- Та це не важливо. Я на тебе не тримаю зла…

- Ні, важливо. Для мене важливо. Я не була впевнена, що колись наважусь затіяти з тобою цю розмову, але напевно настав час. Я заздрила тоді тобі, Данні, - зізналася я у сокровенному.

- Мені?

- Так. Баронесса довго готувала мене до переїзду, розповідала як потрібно себе вести. Я ж тепер буду приємною донькою самого барона. Треба робити так, а говорити так, спину тримати рівно, головою не крутити, короче нести себе достойно. І я ж робила.

- О так, ти тоді мені такою дорослою здавалася, стриманою.

- Так, я все робила, щоб побачити в очах баронесси задоволення моєю поведінкою. А потім, коли наша карета підїжджала до маєтку,  я побачила тебе. Ти весело бігала, стрибала від нетерпіння, щоки твої були червоними, сукня місцями зім'ята, на голові казна що, а очі такі радісні і твій батько посміхається дивлячись у них. Він любив і приймав тебе такою, яка ти є. Ось цьому я і заздрила.

- Я про це навіть не замислювалася.

- Ми ніколи не замислюємося над тим, що маємо без усяких умовностей. Перший раз, коли я тебе підставила (якщо чесно, вже не пам'ятаю яку пакість тоді вчинила) а от чому це зробила, не забуду ніколи. Ти тоді хотіла зі мною дружити мабуть. Ми сиділи в ігровій кімнаті і ти весь час гомоніла яка в тебе була хороша мама, як сильно ти її любиш і сумуєш за нею, а потім додала, що не хочеш образити мою маму і будеш любити її теж.

- А я пам'ятаю ту першу пакість. Ти насипала в мій  умивальний порошок білого перцю. Я тоді так чхала. А потім ще й очі почервоніли. Так і ходила весь день, -  сміялася тепер Даніелла.

- А я жалкую, Данні , - ці слова мені особливо тяжко далися.

- Жалкуєш, що підсипала замало перцю? - пожартувала Данні. 

   Та я вже налаштувалась все їй сказати, тому серйозно додала:

- Жалкую, що так з тобою поводилась. І я знаю, що ти зараз скажеш. Ти не ображаєшся і все давно забула. Але мені важливо пояснити. Ми с тобою дуже різні, принцесо Даніелла. Ти з будь якою кривдою борешся добром і всепрощаючою любов'ю. Я ж ніколи не вміла любити, а тим паче прощати. Навіть самій собі. І коли ти натирала підлогу, я в цей час натирала мозолі на ногах, навчаючись бездоганній ході під пильним оком баронеси. А злобу свою я зривала на єдиній доступній мені жертві. На тобі. І ні, я не збираюся якось себе виправдовувати. Злою була і нічого тут не вдієш. Та хочу щоб ти знала, чому я так чинила. І що зараз я справді про то жалкую.

- Ти не злою була, а просто недолюбленною. І я справді тобі усе пробачила. 

- Ох, Данні. Твоя би воля, ти б залюбила усіх на світі.

- Я і так усіх люблю. По своєму.

      Я засміялася, витираючи очі.

- Дякую тобі за підтримку. Хоч я і просила цього не робити. Та напевно тобі вже пора. А мені ще треба дістатись якось до замку і забрати свої речі. Я, дурна, не залишила тут жодної сукні, - розгублено розвела я руками.

- Сукню я тобі принесу, а речі забирати нікуди не треба. Ти продовжиш жити у замку, - діловито заявила Даніелла.

1 ... 43 44 45 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"