Читати книгу - "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"

—    Сам пий! – почав відмовлятися, бо я якраз продегустував вино, привезене з Берліну минулого року.

—    Як сам? Чо це я алкоголік чи що?  Е-е-е, ні, давай вип’ємо за жінок. Без них ми все ж негармонійно виглядаємо,- двозначно натякнув Сірий на моє неприглядне становище,  - і понеслася. Короче, напилися ми з ним капітально. Контролювати  наш "відрив"  не було кому, бо моя мама повела усіх  трьох дам у гостьову  кімнату, де дівчата гарно так розташувалися: хто на ліжку, хто на диванчику, хто у кріселку. Напевно, обговорювали, які чоловіки гади. А ми з Серьогою згадували дитинство, молодість...  і Лілю.