Читати книгу - "Тихий американець. Наш резидент у Гавані"

— Операція «Велосипед»,— промовив чийсь голос. То був містер Хен.

— Що це означає? — спитав я.— Учбові заняття? Для чого?

— Почекайте ще трохи,— сказав містер Хен.

До фонтана, звідки стирчало велосипедне колесо, немов буй, який попереджає кораблі, що там, під водою, уламки розбитого судна, почали підходити цікаві, але до них через дорогу кинувся поліцай; він щось кричав і розмахував руками.

— Давайте подивимось,— запропонував я.

— Краще не треба,— відповів містер Хен і поглянув на свій годинник. Стрілки показували чотири хвилини на дванадцяту.

— Ваш годинник поспішає,— сказав я.

— Він завжди попереду.

І в цю мить фонтан злетів у повітря, шматки його розлетілися по тротуару. Уламок парапету вдарив у сусіднє вікно, і скалки скла, наче краплі води під час зливи, посипалися на брук. Нікого не поранило. Ми струсили з одягу воду і скло. Велосипедне колесо за дзижчало, мов дзига, посеред вулиці, а потім похитнулось і впало.

— Рівно одинадцята,— сказав містер Хен.

— Що ж це таке, хай йому...

— Я гадав, що вас це зацікавить,— сказав містер Хен.— Сподіваюсь, зацікавило?

— Може, підемо вип’ємо чого-небудь?

— Пробачте, не можу. Я мушу повернутися на роботу до містера Чжоу, але спершу дозвольте вам дещо показати.— Він підвів мене до стоянки велосипедів і вивів звідти свою машину.

— Дивіться уважно.

— Марки «Ралей»? — спитав я.

— Не в цьому річ, погляньте на насос. Він нічого вам не нагадує?

Містер Хен поблажливо усміхнувся, помітивши розгубленість на моєму обличчі, сів на велосипед і, помахавши мені рукою, поїхав у Шолон на склад брухту. В сюрте, куди я зайшов по інформацію, я зрозумів, що він мав на увазі. Форма для лиття, яку я бачив у його складі, відповідала половині велосипедного насоса. Того дня по всьому Сайгону безневинні на вигляд велосипедні насоси виявилися пластмасовими бомбами і вибухнули рівно об одинадцятій, крім випадків, коли поліція, діючи за інформацією, яка, на мою думку, йшла від містера Хена, змогла запобігти вибухам. Уся подія була зовсім незначна: десять вибухів, шість чоловік поранених і не знати скільки пошкоджених велосипедів. Мої колеги,— за винятком кореспондента «Екстрем Оріан», який назвав цей інцидент «варварством»,— розуміли, що їхню інформацію вмістять у газеті лише в тому разі, якщо вони висміють цю історію. «Велосипедні бомби» — непоганий заголовок. Усі газети складали вину на комуністів. Тільки я написав, що то була диверсія з боку генерала Тхе, але моє повідомлення переробили в редакції. Генерал уже не був газетною сенсацією. Не варто було займати місце в газеті лише для того, щоб пояснити, хто він, і викрити його справжнє обличчя. Я послав через Домінгеса записку містерові Хену, висловлюючи співчуття,— я зробив усе, що міг. Містер Хен передав мені у відповідь усну подяку. В той час мені здавалося, що він сам або його в’єтмінський комітет були надміру чутливі: ніхто серйозно не звинувачував комуністів у цій справі. Навпаки, це більше, ніж щось інше, могло закріпити за ними репутацію людей, не позбавлених почуття гумору. «Що вони ще вигадають?» — запитували люди, зустрічаючись; і навіть для мене вся ця безглузда історія запам’яталася в образі велосипедного колеса, що весело, як дзига, крутилося посеред бульвару. Я навіть не натякав Пайлові, що знаю про його зв’язок з генералом Тхе. Хай собі грається із своєю пластмасою: може, ця невинна розвага відвертатиме його думки від Фуонг. І все ж якось увечері, опинившись недалеко від гаража містера Муоя і не маючи інших справ, я пішов туди.

То було маленьке, брудне приміщення на бульварі де ля Сомм, яке нічим не відрізнялося від складу залізного брухту. Посередині, на домкраті, стояла машина з піднятим капотом, схожа на чучело доісторичної тварини з широко роззявленою пащею у провінціальному музеї, куди ніхто не заходить. Складалося враження, що цю машину тут просто забуто. Скрізь на підлозі лежали обрізки заліза та старі ящики — в’єтнамці не люблять нічого викидати, так само, як китайський кухар: готуючи з однієї качки сім страв, він не викине навіть кігтя. Незрозуміло, чому ж так недбайливо повелися з порожніми коробками та зіпсованою формою для лиття: можливо, їх украв якийсь службовець, сподіваючись заробити кілька піастрів, а може, винахідливий містер Хен когось підкупив.

У гаражі нікого не було, і я ввійшов туди. Очевидно, вони тимчасово ховаються, побоюючись, що наскочить поліція. Напевне, містер Хен мав якісь зв’язки з сюрте; але навіть і в цьому разі було малоймовірно, щоб поліція вжила яких-небудь заходів. З погляду поліції було б краще, щоб люди думали, ніби диверсію з бомбами підготували комуністи.

Крім автомобіля і розкиданого на бетонній підлозі мотлоху, в гаражі містера Муоя я більше нічого не помітив. Важко було уявити, щоб там виготовляли бомби. Я досить неясно уявляв, як білий порошок, що його я бачив у коробці, перетворюється в пластмасу, але цей процес був, безумовно, складний і не міг відбуватися тут, де навіть два бензинових насоси, що стояли на вулиці, здавалися зовсім занедбаними. Я стояв у дверях і дивився на вулицю. Під деревами посеред бульвару працювали перукарі, і уламок дзеркала, прикріплений цвяхом до дерева, відбивав сонячний промінь. Дрібною ходою пройшла дівчина в капелюшку, схожому на черепашку, несучи два кошики, підвішених на жердині. Ворожка, що сиділа навпочіпки під стіною крамниці «Брати Сімон», спіймала клієнта — старого чоловіка з борідкою клинцем, як у Хо Ші Міна; дідок байдуже спостерігав, як вона тасувала і розкладала старезні карти. Яке майбутнє могло чекати його, чи варто було платити за нього цілий піастр? На бульварі де ля Сомм живуть відкрито: сусіди знали всі таємниці містера Муоя, але поліція не могла підібрати ключа, щоб завоювати їх довір’я. Люди живуть тут так, що всім усе відомо, але в їх життя не можна ввійти так просто, як входиш на бульвар. Я згадав старих жінок, які плели щодня якісь плітки у нас на сходах поруч з загальною вбиральнею; адже ж вони теж усе чують, але я не знаю, що їм відомо.

Я повернувся в гараж і пройшов у маленьку контору в кінці приміщення; там, на стіні, висів китайський рекламний календар, стояв стіл, захаращений