Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Наречена для дракона, Марія Люта 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для дракона" автора Марія Люта. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 94
Перейти на сторінку:

З деяким зусиллям я повернула свою увагу на поточну розмову і згадала, про що, власне, Габріель запитав мене.

 

– Я не пила перед побаченням. Ми разом з Ребеккою ще за день до нього випили по келиху вина, але, оскільки треба було рано вставати, то вона застосувала заклинання відкладеного похмілля або щось таке. Вона у журналі "Юна чарівниця" прочитала.

Габріель гучно засміявся. Але не зло. Не осудливо.

- А в цьому неоціненному джерелі достовірної магічної інформації випадково не згадувалося про плату?

- Яку ще плату?

- Сп'яніння та похмілля будуть пізніше, але в рази сильнішими. Випила келих, а похмілля як після пляшки. До того ж таке похмілля не можна зняти ні заклинаннями, ні будь-якими зіллями.

- Сп'яніння теж відклалося?

Габріель кивнув головою.

- Що ж, це багато що пояснює... Ох, - схаменулась я. - Як там Ребекка!?

- У неї вчора було індивідуальне заняття з Леєм, так що, думаю, вона в надійних руках, - посміхнувся чоловік. - Не хвилюйся, Лей не зробить їй нічого поганого і вбереже від дурниць.

Я чомусь одразу заспокоїлася, поділяючи думку чоловіка.

 

- Він ваш найкращий друг? Лорд Лей?

-Так, - Габріель серйозно кивнув.

- Ви так впевнені у ньому, - навіщось продовжила я і вилаяла сама себе: не потрібно мені впізнавати Габріеля краще. Ні до чого це! Фізичне тяжіння - це одне, а ось пізнавати його душу, чим він дихає, що відчуває, на що сподівається... Ні, я і так занадто близько, щоб до втрати пам'яті закохатися в Ректора. Але мені було справді щиро цікаво... і чим він дихає, і що відчуває, і на що сподівається. І особливо хотілося пізнати його душу - всю, від найсвітлішого в ній до останнього темного закутка.

- Цілком. Більше, ніж у собі.

- Вам пощастило, - я згадала про Луїзу і швидко моргнула кілька разів, проганяючи непрохані сльози. Різко відвернулася - а ось це дарма, голову знову пронизало болем. - Цікава ви пара: квод Альбум і квод Ніргум, Білий і Чорний древньоурською... Ой! А котра година!? - схаменулась я.

- Перша пара за п'ятнадцять хвилин.

- Проклятий Урх! - я вскочила на ноги і схопилася за живіт, вгамовуючи напад нудоти. Злегка хитаючись, підійшла до дзеркала і, відчуваючи на собі зацікавлено-насмішливий погляд, почала пальцями розчісувати волосся. Ех, була б у мене нормальна магія, з зачіскою б за секунду впоралася! - Як мені звідси дістатись до навчальних корпусів?

- Ти на ногах ледве стоїш. Прогуляй.

- І це каже мені Ректор Академії!? - я з усмішкою підняла брову. - А ви мені потім догану вліпите?

- Ні, адептко. Ви ж нездужаєте.

 

От спокусник!

- Ні, не можу. Перша пара – захворювання ССС. Це серйозно.

Габріель лише розвів руками, не розуміючи чи то назву предмета, чи то його важливість.

- Захворювання серцево-судинної системи. Це справді важливо. До того ж там викладач злий, ух! - почала пояснювати я, злегка шепелявлячи, оскільки тримала в зубах шпильки для волосся. - Якщо я скажу, що пропустила заняття, тому що на шляху на пари у мене стався інфаркт, він до прогулу вліпить ще й двійку - за те, що допустила серцевий напад і на ходу його не вилікувала.

Габріель усміхнувся, трохи схиливши голову набік. Він так і продовжував стояти біля вікна, спостерігаючи за моїми поспішними зборами, наче я якесь рідкісне кумедне звірятко.

 

Я тим часом досить-таки непогано прибрала волосся і попрямувала до дверей.

- То ви розкажете дорогу?

Габріель же кинув мені невелику кулю світла, що зависла за крок від мене. Саме такі в моїй уяві заводили заблукалих в болотах мандрівників у згубну трясовину.

- Він доведе тебе до навчальних корпусів найкоротшою дорогою.

Я подивилася із сумнівом. Але, здається, на території Академії боліт не було, тож є шанс, що світоч заведе саме туди, куди треба.

Вже в дверях я обернулася:

- А ручки та зошита у вас не знайдеться?

Габріель дістав свою дорожню сумку і витяг з неї необхідні предмети. Мовчки простягнув мені. Я так само мовчки кивнула і поспішила геть, бо часу майже не лишалося.

 

Але не встигла я зробити й десяток кроків, як на дорогу вискочив Моргенштайм:

- Анна!? Ти провела ніч у Ректора!? - обличчя хлопця перекосило від праведного гніву.

- Франку, це не те...

- Я викличу його на дуель!

- З глузду з'їхав!? Він набагато сильніший за тебе...

- І коли це така дрібниця мене зупиняла? - промовив із променистою, блискучою усмішкою, а в очах у самого плескається море болю.

 

Я завила про себе. Ну яка ж я сволота! І чому вчора це сп'яніння так не вчасно мене наздогнало і я не змогла порвати з Франком ще до нашого поцілунку. Можливо, так би я завдала йому менше страждань. Я відчула, що мушу розповісти хлопцеві правду. Хоча б її частину. Це мінімум, що я маю для нього зробити.

 

- Не треба дуелей, Франку. Мені... подобається лорд Ректор.

Моргенштайм чортихнувся, а потім завмер, вражений власною здогадкою:

- Це з ним ти...

– Це було моє рішення. Щоб не потрапити на Відбір. Тепер ти зневажаєш мене? - спитала тихо. Зізнаюся, я вже легко переносила глузування всієї Академії, але зневага Франка все ж таки була б для мене ударом.

 

Моргенштайм мовчав. Світоч Габріеля несамовито блимав, волаючи про те, що я вже безбожно спізнююся. Але я стояла, як укопана, чекаючи на відповідь.

 

Нарешті хлопець підійшов упритул і провів великим пальцем по моїй щоці:

- Ні, я не зневажаю тебе, Анно. Щиро кажучи, тепер я захоплююсь тобою ще більше. Ти дуже смілива.

Всевидячий, я не заслуговую на такі слова! Чому ж мене так тягне до Габріеля, хоча той прямо попереджав не закохуватися в нього, а до цього славного хлопця я не можу відчути нічого?

- Мені так шкода...

- Не варто, Анно. Я вже звик жити, знаючи, що тобі подобається інший – спочатку Річ, тепер Ректор… Але твого жалю я не переживу.

1 ... 43 44 45 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для дракона, Марія Люта"