Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Відродження-2, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Відродження-2, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відродження-2" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 97
Перейти на сторінку:
Розділ 14

Зблизька ВБР виглядає набагато монументальніше. Упевнена, нездоланна міць, але в той же час не здається неживим шматком заліза, як той же танк чи бойовий триніг. Його швидше сприймаєш як велику, могутню тварина. Я бачив на одній картинці людину поряд із дорослим самцем горили, — пропорції приблизно схожі. Моя маківка акурат на рівні грудних бронеплит, що захищають центр управління, а вище за мене шарніри голови-вежі і сама голова, з приладом нічного бачення, теплових датчиків і системи наведення. Хоча ні, горила все ж таки жива, а тут швидше підійде порівняння з Еллі та Залізним Дроворубом.

Красень…

Ну, давай знайомитись. Долоня торкається титанової обшивки.

«Самохідна автономна система вогневої підтримки. Важкий бойовий робот, клас «Визволитель». Виріб №012. Стан — можливий частковий профілактичний ремонт. Ступінь зношеності механізмів та агрегатів — 2%. Модифікація неможлива. Озброєння — кулемет «Корд-супер» – 2 шт. Для управління необхідний навик «Робототехніка» — 5-го рівня. Ментальність — 6-го рівня. Усі необхідні умови дотримані. Бажаєте прийняти юніт у групу? Так/Ні?»

Ха! Звісно бажаю! Хто від такого подарунка відмовиться?

Навіщо? Та просто все… Рано чи пізно уся ця бодяга закінчиться. Це я про завдання Системи, а не про ґешефт із Касперським. І я, нарешті, здійсню свою мрію про тихий куточок, де мене не зачіпатимуть жодні турботи та проблеми. І якщо периметр мого «гніздечка» охоронятимуть такі бойові машини, воно від цього стане ще затишнішим.

До речі… Наскільки я пам'ятаю, однією з перших атак Хантерів, було електроімпульсне опромінення, що випалило мізки всієї техніки, складніше за совкову лопату. Як же ці роботи, з якими я періодично зустрічаюся, вціліли? Чи випромінювання мало певну проникаючу силу і виробам, що перебувають у підземеллях, не завдало шкоди? Але... тоді напрошується ще один висновок: все озброєння землян, що знаходиться в шахтах і бункерах, а це більшість ЯО, досі справна і може бути використана? Треба лише відновити над нею контроль? Чи я чогось не розумію? Трясця… Запитати б кого розумнішого. Ось тільки кого? У мене з колишнього командного складу тільки Возген у приятелях значиться. Але він зараз далеко. А нікому іншому мої думки краще не озвучувати. Раптом правильними виявляться?

«Юніт ТБР-012 «Залізний Дроворуб» вступає до групи «Без назви»

«Вітаю! Відімри!»

«Наказ не зрозумів. Прошу повторити»

«Неважливо. Загальна активація! Економний режим»

«Прийнято»

«Активація системи «Совій-чужий»

«Введіть параметри»

«Свої — члени групи «Без назви». Решта — чужі»

«Прийнято. Виконую»

«Нова ввідна. Захист довіреної ділянки від будь-яких посягань. Відкривати вогонь на поразку по всіх цілях, що не пройшли ідентифікацію «Свій-чужий»

«Прийнято. Виконую»

«Добре. У тебе є дані про те, що знаходиться в бункері далі? Я маю на увазі — системи захисту»

«На другому рівні два бойові роботи, тип «Штурмовик». Знищити?»

«Відставити! Твоє завдання — охороняти перший рівень»

А ось і поповнення у мою майбутню варту. Буде компанія Бронеку. Так, глядиш, і до капрала доросте.

— Дівчата! Працюємо за відпрацьованою схемою. Ви залишаєтеся під захистом цього джентльмена, а я — на нижній рівень. Умова попередня: поки не покличу або не зависну надто надовго, за мною не потикатися. До Залізного Дроворуба не чіплятися.

— До кого? — кліпають обидві віями.

— До нього, — тицяю пальцем у робота. Розповідати історію дівчинки та літаючого будинку немає часу.

— Ааа… — киває білявка. — Жарт. Іди вже, веселун.

— Іду вже…

Сходи вниз. Все ще відчуваючи приплив сил і кураж, атакую роботів одночасно. Дуже вже вдало вони стоять: один за одним, майже на одній лінії.

Велосипед не винаходжу. Фокусую погляд на штурмовиках, збираю волю в кулак і починаю тиснути:

«Скасування протоколу! Прийняти нові дані!»

«Назвіть код доступу!»

Знаємо, проходили.

«Відставити скасування! Зробити обчислення!» — ну й далі за вже відпрацьованим сценарієм.

Штурмовики протрималися не довше за ВеБеРа. І за п'ять хвилин я вже змінював їм програму. Приймати до групи цього разу не став, не гумова. Просто виставив на охорону периметра з урахуванням системи «Свій-чужий». Головне, щоби не заважали. Перепропишу установки, коли настане час забирати їх звідси.

Ф-фу… Бадьорість майже на нулі, але дівчаток смикати не буду. Їхні запаси теж не бездонні. Воювати нема з ким, а щоб просто оглядітися, і того, що є, вистачить. А на крайній випадок у мене в загашнику шприц-тюбик із синім розчином є.

Тепер двері праворуч, без обмежень. Відкриваємо…

Ух! Ніколи в житті не бачив такої купи грошей! Та якої там купи?! Все приміщення заставлено піддонами, на яких лежать пачки валют, золотих і платинових злитків. Окремо запечатані інкасаторські мішки. Мішки, до речі, трохи підсвічені, ніби система хоче допомогти і натякає, що мені насамперед потрібні вони, а решта бутафорія.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження-2, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відродження-2, Кулик Степан"