Читати книгу - "Майдан. Таємні файли"

Нагоду зробити хід у відповідь силовики отримали 30 листопада, коли Євромайдан згорнувся, а політичний Майдан ще не прийняв простір біля стели Незалежності. Напад «Беркута» на сонний табір за жорстокістю перевершив усі «норми протистояння», які на той момент склалися на вулицях. Причина такої звірячої жорстокості силовиків досі не відома. Складається враження, що вони довго рвалися з ланцюга і, коли отримали довгоочікувану команду «фас», втратили самоконтроль.

Саме це насильство викликало вибух 1 грудня. Саме тоді закінчився Євромайдан і почалася Революція.

«Штурм» Банкової за допомогою бульдозера, на наш погляд, показав передусім інертність українського характеру — і справді, щоб ми почали всерйоз битися, нас треба добряче розсердити. Адміністрація Президента не є неприступною фортецею, вона має багато входів, і, маючи на вулицях сотні тисяч людей, узяти її під контроль не було аж так складно — попри лави бійців внутрішніх військ та агресію «Беркута». Але тих, хто йшов уперед, на Майдані називали тоді провокаторами — зокрема, ми теж вважали, що штурм Адміністрації буде перебором.

Зрозуміло, що якби 1 грудня мітингарі взяли Банкову, історія пішла б іншим шляхом, не факт, що кращим, — адже і настрій міжнародної спільноти, і психологічна обробка міліції, і влада регіоналів на місцях могли привести до сирійського сценарію — із Харковом у ролі столиці, біглим Президентом, втручанням Росії та розколом країни. Але все це — не більше, як припущення, бо історія, як відомо, не знає умовного способу.

«1 грудня після жорстокого побоїща на Банковій були затримані 9 людей. Як свідчать беззаперечні відеодокази, цих людей катували і били ще кілька годин під Адміністрацією Президента. Семеро з них зараз на лікарняних ліжках із тяжкими травмами, двоє — у СІЗО. З грудня Шевченківський райсуд арештував цих 9 людей на 2 місяці — за підозрою в організації масових безпорядків, що передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі. Це судове засідання вразило все суспільство: на лаві підсудних — сині від побоїв люди в бинтах, суду не було надано жодних доказів, які б доводили винуватість затриманих або ж їхню небезпечність для суспільства».

(УП, 10.12.2013)

Тоді у мережі виплила відеозйомка, на який беркутівці катували полонених, захоплених із мирного у своїй більшості натовпу. Влада явно вела перед у застосуванні насильства. І почувалася у цьому все впевненіше.

Мітингувальники відповіли будівництвом барикад. Дві з них звели просто біля владного лігва — на Банковій та поруч із Кабміном.

Дмитро Ярош: «Тепер із погляду військового я б сказав, що виносити барикади туди, де їх важко контролювати, можливо, було недоцільно, хоча тут є психологічний чинник».

І цей психологічний чинник спрацював. Влада роздратувалась і пішла на штурм.

«На розі вулиці Грушевського і Кріпосного провулку близько 1-ї години ночі почалася зачистка барикади силами міліції. Про це повідомив депутат Андрій Шевченко. „Міліція зачищала жорстко, били людей, це все знімали камери“, — сказав він. „Депутата Пашинського зажали в самій середині бійні, його ледь не задавили. Уникнути розгону не допомогла присутність ні Яценюка, ні Мартиненка“, — додав депутат. „Спецназ розрізав табір на два і крок за кроком просувався вперед“, — додав Шевченко».

(УП, 10.12.2013)

«Силовики зачистили останні барикади, що знаходилися поблизу Адміністрації Президента. Як повідомили кореспонденти „Української правди“, близько 3:40 правоохоронці відтіснили мітингувальників до Хрещатика вниз по Лютеранській».

(УП, 10.12.2013)

Дмитро Ярош: «11 грудня мені подзвонили десь о 2-й годині ночі, що обкладають, ідуть вперед, щось готується. Я взяв частину хлопців, нас не пропускали, але ми через хрещатицьку барикаду обійшли, все одно перелізли. Підійшли до Профспілок, беркутня стояла у десятках метрів. Мої хлопці були з палицями, щитами, а на той час лише ПС їх мав, повитягували брандспойти, напалм підготували — якби пішли вони далі, ми б чинили опір. Але надійшов наказ їм відійти, до серйозної сутички не дійшло. Проте ми зрозуміли, що все може змінитись, і тоді вже всім штабом переїхали на 5-й поверх Профспілок. 11 грудня було більш-менш лагідно, штовхались, але сильно не били, видно було, що озлоблення немає, усі думали, що вгорі домовляться. Мені запам'яталось, як зранку, коли кияни почали підтягуватись, стало зрозуміло, що вистояли. Бачимо, що нас все більше і більше. Стоїмо на вході до Профспілок, говорю із хлопцями. Кличко підходить: „Хлопці, ви що? Які палки?“. А ми з ним ще не були знайомі. Кажу: іди звідси, це „Правий сектор“, не кажи нічого, йди звідси. От після того вже почали будувати справжні барикади».

Є у мережі і хроніка нічних подій.

«1:02 „Беркут“ почав ламати барикади на вулиці Інститутській.

1:35 Біля ЦУМу вантажний автомобіль, у який завантажують частини барикад. Техніка відгороджена щільним рядом внутрішніх військ. Сама барикада оточена з усіх боків.

1:54 Зі сцени Руслана закликає мітингувальників, що знаходяться з боку Інститутської, віддати „Беркуту“ їхні щити. „Якщо „Беркут“ має робити перший крок, хай вони роблять“, — сказала співачка. Вона закликає мітингувальників зберігати спокій, просить „Беркут“ не виконувати злочинний наказ.

1:57 Силовики прорвали барикади з боку Українського дому і рухаються Хрещатиком, відтісняючи людей у напрямку майдану.

2:02 „Беркут“ заблокував Майдан з боку Інститутської. Таким чином, люди не можуть піти від сцени до Будинку профспілок. Священник зі сцени читає молитву.

2:16 Почали дзвонити дзвони Михайлівського собору, як під час небезпеки у Середньовіччі».

(УП, 11.12.2013)

Попри порівняно невелику агресію силовиків, під час штовханини постраждали люди, зокрема травми голови отримав депутат «Свободи» Андрій Іллєнко. Особисто ми приїхали на Майдан зранку і стали свідками дещо дивного штурму силовиками Київської міськдержадміністрації.

«Близько 9-ї ранку три автобуси з „Беркутом“ заблокували вхід до КМДА. Правоохоронці пішли на штурм. З другого поверху ллють воду на правоохоронців. З будівлі також летять пляшки з водою. За інформацією „5 каналу“, в приміщенні КМДА знаходиться близько 100 людей».

(УП, 11.12.2013)

Автобуси з «Беркутом» стояли під дверима, а згори їх поливали водою із брандспойту. Місце подій оточив натовп, який шумів та кидав в автобуси дровами, що їх використовували для опалення наметів. Чому ми називаємо цей штурм дивним — передусім тому, що КМДА має багато входів і, якби його і справді штурмувати, можна було знайти значно краще місце, ніж парадні двері просто серед натовпу. Ну а по-друге,