Читати книгу - "Коли світ говорить шепотом, Love"

Ранок був особливим.

Мама прокинулась раніше, ніж завжди. Ходила тихенько квартирою, ніби боялася розбудити не тільки мене, а й увесь наш затишний всесвіт, що ми будували з перших днів.

Сьогодні — мій перший день у дитячому садочку.

Маленький рюкзачок чекав біля дверей, в ньому — змінний одяг, улюблений зайчик і записка від мами, складена вдвічі. Вона довго думала, що написати, а потім просто вивела:
«Я поруч. Завжди. Навіть якщо не бачиш».

Я спостерігав за її руками. Вони трохи тремтіли, коли вона зав’язувала мені шнурівки. Гладили моє волосся, поправляли комірець. У її очах було стільки всього — любові, тривоги, гордості й... трохи суму. Бо я вже не такий маленький.

— Ти виріс, — шепоче мама, пригортаючи мене. — Тепер у тебе буде ще один світ. З друзями, піснями, новими словами. Але знай — твій дім завжди тут. У мене.

Вона бере мене за руку. І ми виходимо.

Місто ще не зовсім прокинулось. У повітрі запах осені — свіжий, з нотками листя і чогось нового. Дорога до садочка коротка, але сьогодні вона здається довшою.

Біля воріт мама присідає, дивиться мені в очі й усміхається — трохи невпевнено, але щиро.

— Це твій крок. А я — твій тил.

Я йду вперед, але перед тим обертаюсь. Мама стоїть і махає мені рукою. Її силует — мій дім. Моє «завжди».

Сьогодні починається нова пригода. І я готовий.

---