Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Мері

Я сиділа в бібліотеці, втикаючи в підручник з маркетингу, але літери пливли перед очима. За вікном уже темніло, а мій мозок, здається, вирішив здатися ще годину тому. Я глянула на Стіва, який сидів навпроти й крутив у руках ручку, дивлячись у конспект із виразом приреченості.

— Якщо ми не складемо цей тест, то що? — запитала я, спираючись підборіддям на руку.

— То будемо жити під бібліотечними стелажами, харчуватися кавою та залишками мотивації, — пробурмотів Стів і підморгнув.

Я засміялася, хоча справи були серйозні. Іспити накочувалися, як цунамі, а ми ще не встигли навіть підготуватися до хвилі групових проєктів. І якщо я хоча б трохи розбиралася в темі, то Стів виглядав так, ніби щойно дізнався, що маркетинг – це не просто реклама і продажі.

— Добре, слухай. Давай я поясню ще раз, але тепер так, щоб навіть ти зрозумів, — я взяла ручку й намалювала схему в його зошиті. — Ось уяви, що бренд — це ти. А позиціонування — це те, як ти себе подаєш у соцмережах.

— Тобто якщо я викладу фото з гітарою — це буде позиціонування як музикант? — Стів підняв брову.

— Так! — я посміхнулася. — А якщо ти знімеш відео, як штовхаєш Макса в басейн — це буде позиціонування як жартівник.

— Або як самогубець, бо він мене втопить, — буркнув Стів.

Стів

Коли через годину я вже більш-менш орієнтувався в маркетингу, настав час допомогти Мері з математикою. Вона скривилася, коли я відкрив ноутбук і завантажив тестові завдання.

— Це виглядає як заклинання на виклик демонів, — простогнала вона.

— Це просто статистика. Нічого страшного. Дивись, якщо я скажу, що ймовірність того, що Макс сьогодні когось підставить, 95%, то це буде статистична модель.

Мері пирхнула і взялася за голову.

— А якщо він цього не зробить?

— Тоді це випадкова похибка.

Вона хмикнула й спробувала розв’язати задачу. Через десять хвилин вона вже щось писала в зошиті, насупивши брови. Я сховав посмішку — вона завжди так зосереджується, коли їй щось цікаво.

В цей момент двері бібліотеки відчинилися, і Макс із Еммою, несучи паперові стаканчики з кавою, рушили до нас.

— Як тут справи у наших інтелектуалів? — Макс поставив каву переді мною й Мері, а сам сів поруч, розтягнувшись на стільці.

— Жахливо, — зітхнула Мері, роблячи ковток. — Але хоча б статистика тепер не здається демонічною магією.

— О, то значить, тепер можемо перевірити твої знання на практиці, — Макс хитро посміхнувся. — Яка ймовірність, що Стів знову облажається на завтрашньому тесті?

— Якщо ти його не будеш відволікати своїми жартами — 50 на 50. Якщо будеш — 100%, — не задумуючись, відповіла Мері.

— Геніально, — кивнула Емма. — Я підтримаю цю гіпотезу.

— Ви мене не цінуєте, — драматично зітхнув я.

— Ми тебе надто добре знаємо, — відрубав Макс і поплескав мене по плечу.

Всі засміялися. І хоч навчання було складним, такі моменти полегшували напругу й нагадували, що ми не самі в цій боротьбі. Ми команда. І, здається, не така вже й погана.