Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Стів

Я намагаюся ігнорувати це відчуття, але воно, як нав’язлива тінь, не відступає.

Вона просто говорить. Просто сміється. Просто підтримує розмову.

Але чому я знову відчуваю це легке поколювання десь всередині, коли бачу її поруч із якимось іншим хлопцем?

Я знаю, що це дурниця. Я знаю, що Мері не дає мені жодного приводу для сумнівів. Але все ж...

— Стів, ти серйозно? — Її голос вириває мене з роздумів. Вона стоїть переді мною, склавши руки на грудях, її погляд випромінює роздратування, змішане з втомою.

— Що? — бурмочу я, ховаючи руки в кишені.

— Ти знову мовчиш і знову злишся ні на що.

— Я не злюся.

Вона закочує очі.

— Правда? Тоді чому ти цілий вечір ходиш мовчазний і напружений?

Я зітхаю, вагаючись, чи варто говорити це вголос. Але ця напруга між нами вже занадто сильна.

— Мені просто... — Я вагаюся. Як це пояснити, щоб не виглядати ідіотом? — Мені просто не подобається, коли інші хлопці дивляться на тебе так, ніби у них є шанс.

Мері дивиться на мене, і в її очах з’являється щось, що змушує мене відчути себе винним.

— Стів... — Вона робить крок до мене. — Я з тобою. Тільки з тобою. Ніхто інший мене не цікавить.

— Я знаю, — бурмочу я, але всередині мене все ще щось стискається.

Вона торкається моєї руки, її пальці теплі, заспокійливі.

— Ти маєш мені довіряти.

— Я довіряю, — кажу я нарешті. — Просто... я боюся.

Її вираз обличчя змінюється, стає м’якшим.

— Чого ти боїшся?

Я вдивляюся в її очі.

— Втратити тебе.

На секунду вона завмирає, а потім посміхається.

— Ти мене не втратиш, Стів.

І тоді я роблю єдине, що здається правильним у цей момент. Я хапаю її за талію, притягую до себе і цілують її так, як ще ніколи раніше.

Її губи гарячі, і на смак вони, як щось заборонене, але водночас ідеальне. Її руки тягнуться до мого обличчя, її пальці проходять по моєму волоссю.

В цю мить я знаю, що вона каже правду.

Вона моя. І тільки моя.

Мері

Я знала, що він ревнивий. Я це бачила. Відчувала.

Але коли він нарешті зізнався, що боїться мене втратити, щось у мені розтануло.

Його губи знайшли мої, і цей поцілунок був зовсім іншим, ніж усі попередні. Він був наповнений емоціями – ревнощами, пристрастю, страхом і любов’ю водночас.

Я не думала, не сумнівалася. Просто відповідала йому, віддаючи кожен подих, кожен дотик.

І якщо цей поцілунок мав бути відповіддю на всі його страхи – я була готова цілувати його вічно.