Читати книгу - "Марсіянин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Скільки зразків нам потрібно?
- Може по сім з кожного?
- Годиться, - підтвердила Ллюїс. - У мене поки чотири.
- Тут п’ять, - сказав Мартінез. - Звісно, ніхто і не сподівався, що ВМФ встигатиме за ВПС, чи не так?
- То он як тобі хочеться? - сказала Ллюїс.
- Просто кажу, що бачу, капітане.
- Джогансен на зв’язку, - долинув через раідо голос сисадміна. - Г’юстон оновив шторм до “жорсткого”. Він буде тут за 15 хвилин.
- Повертаємось на базу, - сказала Ллюїс.
Габ дрижав від натиску ревучого вітру, а астронавти з’юрмились у його центрі. Усі шестеро одяглись у скафандри для ПЧД на випадок пробоїни. Джогансен дивилась у свій лептоп, а решта дивилась на неї.
- Постійні вітри зі швидкістю понад 100 км/год, - сказала вона. - Пориви до 125.
- Боже, нас занесе у країну Оз, - сказав Уотні. - Яка швидкість вітру для скасування?
- Технічно - 150 км/год, - сказав Мартінез. - Будь-яке перевищення може перекинути МЗЧ.
- Якісь передбачення щодо шляху бурі? - спитала Ллюїс.
- Це її край, - сказала Джогансен, дивлячись на екран. - Стане гірше перш ніж стане ліпше.
Габ брався брижами від жорстокого натиску, а елементи внутрішньої конструкції гнулись і здригались від кожного шквалу. Какофонія ставала голоснішою щохвилини.
- Гаразд, - сказала Ллюїс. - Готуйтесь до скасування. Підемо до МЗЧ і сподіватимемось на краще. Якщо вітер буде занадто сильним, ми злітаємо.
Лишаючи Габ парами, вони зібрались ззовні біля повітряного шлюзу 1. Їх шмагали вітер з піском, та вони все ще могли встояти.
- Видимість майже нульова, - сказала Ллюїс. - Якщо заблукаєте, прямуйте на телеметрію мого скафандра. Віддалік Габу вітер буде ще сильнішим, то ж приготуйтесь.
Протискаючись крізь бурю, вони рушили нетвердою ходою до МЗЧ.
- Гей, - просопів Уотні. - Може вдасться припнути МЗЧ. Зменшимо ризик перекидання.
- Як, - вістрілила Ллюїс.
- Ми можемо використати кабелі з сонячної ферми як розтяжки. - Він посапав трохи, відтак продовжив. - Ровери можуть бути кітвами. Проблему тільки у обмотуванні кабелів навколо...
Летючий уламок ляснув Уотні і поніс за вітром.
- Уотні! - вигукнула Джогансен.
- Що сталось? - спитала Ллюїс.
- Щось вдарило його! - повідомила Джогансен.
- Уотні, звіт, - сказала Ллюїс.
Відповіді нема.
- Уотні, звіт, - повторила Ллюїс.
Знову тиша.
- Він не на зв’язку, - повідомила Джогансен. - Я не знаю, де він!
- Капітане, - сказав Бек. - Перш ніж ми втратили з ним зв’язок, у нього ввімкнулась тривога декомпресії.
- Лайно! - вигукнула Ллюїс. - Джогансен, де ти його востаннє бачила?
- Він був просто перед мене, а потім зник, - сказала вона. - Він полетів на захід.
- Гаразд, - сказала Ллюїс. - Мартінезе, йди до МЗЧ і готуй зліт. Усі інші тримайтесь біля Джогансен.
- Докторе Бек, - сказав Фоґель борячись зі штормом. - Скільки часу людина може прожити при декомпресії?
- Менше хвилини, - сказав Бек, затинаючись від хвилювання.
- Я нічого не бачу, - сказала Джогансен до команди, яка оточувала її.
- Ставаймо вервечкою і йдемо на захід, - зкомандувала Ллюїс. - Малими кроками. Можливо він на землі, а ми не хочемо переступити через нього.
Лишаючись у полі зору один одного, вони потупцяли крізь хаос.
Мартінез завалився у повітряний шлюз МЗЧ і долаючи вітер закрив його. Як тільки тиск вирівнявся, він швидко скинув скафандр. Вилізши по драбині у відсік для команди, він вскочив у пілотського фотеля і завантажив систему.
Тримаючи однією рукою список перевірки системи у надзвичайних ситуаціях, другою він хутко вертів перемикачами. Одна за одною системи звітували про готовність до злету. Коли запрацював зв’язок, він відзначив покази однієї з них.
- Капітане, - мовив він у етер. - Крен МЗЧ складає 7 градусів. Він перекинеться при 12,3.
- Прийнято, - сказала Ллюїс.
- Джогансен, - сказав Бек, дивлячись на свій наручний комп’ютер. - Біомонітор Уотні щось надіслав перш ніж вимкнутись. Мій комп’ютер просто каже “Пошкоджений пакунок”.
- У мене те саме, - сказала Джогансен. - Передача не завершилась. Частина даних загубилась, тому не сходиться контрольна сума. Момент...
- Капітане, - сказав Мартінез. - Повідомлення з Г’юстона. Ми офіційно провалились. Шторм без сумнівів буде надто жорстким.
- Прийнято, - сказала Ллюїс.
- Вони послали це чотири з половиною хвилини тому, - продовжив Мартінез, - якщо дивитись на супутникові дані. отримані дев’ять хвилин тому.
- Зрозуміла, - сказала Ллюїс. - Продовжуй підготовку до злету.
- Прийнято, - сказав Мартінез.
- Беку, - сказала Джогансен. - Маю сирий пакунок. Це неформатований текст: КТ 0,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марсіянин», після закриття браузера.