Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Привид Чорного острова 📚 - Українською

Читати книгу - "Привид Чорного острова"

294
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Привид Чорного острова" автора Віктор Григорович Безорудько. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 55
Перейти на сторінку:

— Чекатиму, доки візьмешся за розум.

— Тільки чекатимете, чи… чи, може, й мені слід стерегтися того чудернацького привида?

— Негайно скажи, де скарб, і тобі не доведеться нікого боятися. Ну — і проживеш довше.

— Ми вже досить говорили про це і, я гадаю, порозумілися. Ось ви побудьте в моєму становищі. Припустимо, я вам сказав, де сховано скарб. Що ви перш за все повинні вчинити? Здихатися мене. Коли не ви, сер, то Фред, напевне, мріє про це. Так?

Джон мовчав. Олесь вів далі.

— Поряд з тим скарбом, напевно, лежить чимало вбитих. Так фашисти замітали слід і знищували свідків. А ви хіба кращі од них?

— Я воював проти фашистів. Запам'ятай!

— І, напевне, в них навчилися підступності. Коли не вистачає сміливості піти у відкритий бій — обпоюєте отрутою. Так?

Джон запахкав люлькою.

— Тому й не вірю вам, сер. І на цент не вірю!

Ще постояли, помовчали. Джон важкими кроками пішов з кімнати.


РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Напруживши вітрила, біла яхта повільно рухалася на низькій хвилі. Здалеку вона нагадувала білу чайку, яка, випроставши крила, пливла в голубому небі.

На самому носі яхти, біля форштевня, сиділа людина в колясці на велосипедних колесах і крізь бінокль, оглядала далечінь. Коли пильно придивитися, то в цій людині можна впізнати того самого гоноровитого і самовпевненого фон Кауфмана, з яким у роки війни зустрівся Джон. Лише обличчя стало сухішим, а посинілі руки злегка дрижали, коли підносив до рота сигарету. В його очах палав вогонь фанатика.

Поруч стояв Морісон. Іронічна посмішка не зникала з його вуст. Морісон зараз нічим не нагадував того стрункого юнака, який, за завданням американської розвідки, втерся в довір'я фон Кауфмана. За тих далеких часів Морісон устиг добре вивчити звички цього фашистського барона, який так і лишився в затінку.

Кауфман довго розшукував свого колишнього служника. Він вважав, що зараз вони на одній лінії фронту, що тепер у них одна мета — знищити комунізм. У першій же зустрічі фон Кауфман просив свого колишнього служника не згадувати минуле. Не тому, що фатерлянд програв війну, а тому, що вони наробили багато дурниць. Деякі американці й англійці — також.

Морісон заперечив. Дурниці робили фашисти. За тих часів симпатії всіх без винятку народів були на боці комуністів, які самотужки громили гітлерівців. Коли б американці й англійці перекинулися на бік Гітлера, їх би зненавиділи власні народи. Дуже багато крові було на руках у гітлерівців, щоб ті руки можна було тиснути, не забруднивши своїх. Кауфман заперечив, намагаючись довести, що народи ніколи не робили політики. Політику робив той, кому велів бог.

— О-о-о, коли б ми тоді мали атомну бомбу! Ви уявляєте, що було б на земній кулі? Ні, того ви не можете уявити. Біля наших ніг лежав би весь світ. А ви що зробили з нею? Лише зганьбили себе.

— Фон Кауфман, що ви плещете? Більшої ганьби, ніж та, якою вкрив себе фашизм і ваша брудна націонал-фашистська партія, ще не знав світ. Пам'ятників лишилося досить. А то є великим щастям людства, що бомба не потрапила до вас.

Того вечора, коли відбувалася їхня перша зустріч, вони так і не дійшли згоди. Лише в одному їхні думки збігалися — в несамовитій ненависті до комунізму.

Нарешті Кауфман порушив мовчанку:

— Бачу острів, схожий на підкову. Це той? — допитливо глянув на Морісона.

— Так. Той самий Чорний острів.

— А ви не помиляєтеся? Може, ще де є такий? Океан великий.

— Як я можу помилитися, коли на цьому острові живе моя наречена, — усміхнувся Морісон.

— Я не про те. Це, звичайно, добре, коли в такому віці ще маєш наречену. Я запитую: чи на цьому острові наш скарб?

— Помилка. Ніякого скарбу на острові немає.

— Але ж пригадайте карту! Пригадайте той день. Мені запам'яталися саме такі обриси острова тому, що він схожий на підкову.

— Мій фюрер… — почав Морісон.

— Облиште.

— Даруйте, ніяк не можу позбутися тієї давньої звички. Тільки вас побачу, одразу хочеться плазувати й возвеличати вашу честь. Можу ще раз підтвердити: на острові єдиний скарб — це чарівна дівчина, яка скоро буде моєю дружиною. Іншого скарбу тут немає.

— Це виключається. Я зовсім не бажаю образити ваші почуття до тієї дівчини. Вона — також скарб. Але я маю підтвердження, що саме на Чорний острів вивезено скарб для нашої партії. Тому й шукав я вас. Адже ви придбали острів.

— Повірте мені, коли б там були скарби, я вже давно загарбав би їх і, звичайно, ніколи не дозволив би вам їхати сюди. Спершу я сам почав розкопки. Та всі мої спроби ні до чого не призвели. Потім трапилося страшне лихо — на острові з'явився страхітливий привид, який уночі душив мотузкою людей, що копали коло білого стовпа. Після того, як трьох було задушено, ніхто не погоджувався їхати сюди працювати. Я не повірив би, що це так, але бачив привида на власні очі. Й досі мурахи бігають по спині, коли згадаю. А, як вам відомо, фон Кауфман, я не з полохливих. Я менше боявся гестапо, коли шпигував у вас, ніж цього привида.

— Ви жартуєте, містере Морісон. Я виріс уже з тих штанців…

— Можете не вірити. Справа ваша. Кажу вам святу правду. Довелося покинути острів і зайнятися вигіднішим бізнесом.

— І ви втратили всяку надію? Більше не поверталися на острів?

— Якось до мене з'явився той самий велетенський солдат, що тоді заволодів картою. Пригадуєте його?.

— Ще б пак. Досить добре.

— Я йому здав острів у оренду. Я знаю, що ферма, яку він там побудував, мало його цікавить. Він шукає скарб.

— Ви зробили велику

1 ... 43 44 45 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Привид Чорного острова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Привид Чорного острова"