Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

І мчу в аудиторію. Аби він мене не зупинив! Аби тільки не запитав про щось ще! Тому що це остання людина на землі, кому я була б готова показати свої сльози! Усе! Забороняю навіть думати про нього! І дивитися у той бік, де вони сидять теж! І більше ніяких соломинок, ніяких надій безглуздих, - як от ось ця, яка зараз нашіптує мені, що з ранку він до Рімми все ж таки не пішов! Усе! Жодного більше Буріна!

Усі пари сиджу, уважно намагаючись зосередитися на лекції і навіть не дивитися в той бік, де, як завжди, шумно возиться ця п'ятірка. Ні, це треба так привертати до себе увагу! Вони що, не можуть бути якомога тихішими? Їм вчитися що, не потрібно?

Хоча, судячи з машин, на яких вони приїжджають, - я, правда, особливо не знаюся ні в марках, ні, тим більше, у цінах, але виглядає це все явно не дешево, - кожен з них мажор, напевно, дуже непогано забезпечений батьками. , тому дипломи їм, звичайно, як і непогану посаду, куплять. Ось вони і поводяться так, наче їм усе можна! З усіма і завжди!

На перервах краєм ока помічаю, що Бурін намагається підійти, але щоразу мені вдається вдало ховатися в оточенні дівчат. Благо, Ксана та Поллі нічого особливого не помітили, а на питання, чого запухла, благополучно задовольнилися відповіддю, що просто не виспалася. Але, як я не намагаюся підтримувати дружню розмову, мені все одно не вдається розчути й половини того, що вони щебечуть. Ранкова розмова досить неслабо вибила мене з колії

Після пар ми домовилися з дівчатами, що зустрічаємось увечері в «Іскрі». Мила таки домовилася про співбесіду, і тепер мені належало зачарувати, - у хорошому, природно, сенсі слова, господаря нічного клубу, з яким у неї, до речі, якісь неоднозначні стосунки. Загалом, мені дуже навіть було, чим зайнятися, продумати, як поводитися і що говорити, наприклад, щоб і до мене в нього не виникло чогось хм ... неоднозначного. За цю роботу треба було чіплятись!

Але думати я могла тільки про те, наскільки добре, що Рімма вчитися не з нами, а на дошкільному. Тому що не витримала б виду їх перемигування та сидіння в обіймах з Буріним на кожній парі. Хоча б у цьому мені пощастило, інакше з навчанням, мабуть, можна було б попрощатися. Ну, а ще моє тіло горіло від ранкових дотиків Слави, а очі волею неволею, ніби випадково, ось просто краєм погляду, чіплялися за нього. Сьогодні він був дуже активний. І сміється, здається, голосніше, ніж зазвичай… Так, здається, у них там справді все по-справжньому серйозно, інакше від чого він такий перезбуджений?

Але тоді… Навіщо все це було вранці? Не можна було просто підійти та поговорити на пристойній відстані? Навіщо він питав мене про ці ідіотські квіти? Що, хотів зловтішитися, показати мені, що я втратила, відштовхнувши його? Не розумію…

Мене смикнуло, коли вже після останньої пари Бурін рішуче попрямував до мене. Панічно озирнувшись, я зрозуміла, що залишилася одна, - дівчата, мої палички-виручалочки, кудись зникли, а я, знову і знову прокручуючи вранішню розмову на межі... На межі всього!

    Так цього і не зрозуміла. Ну чому він поводився зі мною так, ніби не Рімма, а я його дівчина? Він мене практично поцілував!

- Рутківська? - Професор Шимов, взяв мене за лікоть.

- Так, професоре, - я й не помітила, як він підійшов.

- Вам потрібно буде позайматись додатково. Занадто багато прогалин у вашій колишній освіті, судячи з тестів, які ви пройшли. Нічого не вдієш, все-таки зовсім інший рівень, - посміхаючись, він розвів руками.

Так, рівень, звичайно, зовсім не той! Але як мені пощастило, що професор, якого я найбільше боялася і вважала найсуворішим, сам ось так просто йде назустріч і навіть не дивиться на мене зверхньо!

- Ходімо до мене в кабінет, я дам вам деякі матеріали, - так само щиро покликав Шимов. - Думаю, з моїми поясненнями, ви швидко у всьому розберетеся і доженете решту!

Бінґо! Я мало не підстрибую, радіючи такому щастю! Адже без цієї допомоги я могла б завалити його предмет, це я вже чудово зрозуміла з того, що його лекції для мене проходять майже, як китайською, - добре, якщо я розумію хоча б половину! Щасливо хапаючи сумку, я йду за професором. По дорозі натикаюся на незадоволене похитування головою Поллі, але тільки показую їй піднятий вгору великий палець і махаю рукою, - знайшла мовляв, що турбуватися! Пристойна ж людина, саму допомогу запропонував! І зовсім не страшний, як я гадала!

Але Поліна хитає головою ще сильніше, явно не поділяючи мого захоплення. А ось за нею... За нею раптом з'являється Бурін. І, стискаючи кулак і, кидає в мене таким поглядом, ніби я знову зіпсувала його футболку. Тільки цього разу якусь найдорожчу та найулюбленішу. Або навіть ні. Наче я розбила його машину і зараз мене вбиватимуть. Ні, ну що я такого йому зробила? І звідки ці шалені перепади настрою та ставлення до мене? Може, у них там у боксі і справді мізки відбивають? І він стає неадекватним психом?

Тепер уже я хитаю головою, нічого не розуміючи. І вислизаю разом із професором, який так і продовжує галантно підтримувати мене під лікоть.

________________

Дорогі друзі! Не забувайте, будь ласка, підписцуватись на автора, якщо історія вам подобається!!! Для цього потрібно всього-навсього натиснути на кнопку " відстежувати автора"! Обіцяю! Історій буде ще багато!!!

Люблю вас!

ВАША Кіра