Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Невідоме Розстріляне Відродження 📚 - Українською

Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

730
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Невідоме Розстріляне Відродження" автора Павло Коломієць. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Поезія / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 441 442 443 ... 552
Перейти на сторінку:
погляд.

Сергій погодивсь на «може якось» і побіг в Крученці до вчительки.

– Ради бога, візьміть ролю. Ви розумієте, яка морока…

– Думаю, що розумію, – сміючись зустріла його. – Ви тільки перший рік на селі, а я вже другий.

Була розважлива, погодилася взяти ролю.

Сергій відчув рівновагу.

Після цього, мало не щовечора проводив Ольгу Миколаївну з репетиції в Крученці.

Вона його розуміла й тоді Сергій, жестикулюючи, ділився з нею думками.

– Манівці може найдикіше село в окрузі. Дарма. Ви побачите, як скоро звідси бризне культура на сусідні села, й тоді скажете, що можна зробити при бажанні. На селах інтелігенції у нас нема. Є міщани, обивателі… Горами можна вернути в дружній спайці. Ви побачите, як скоро я зроблю з оцих Данилів та Денисів культурників. Хто з нас ще так захоплювався роботою, як вони? Як не кажіть, а пролетаріят таки виб’ється на культурну дорогу й тільки сплюне на нас, анемічних інтелігентів. Ви придивіться, які потенціяльні багатства в маси! Як грає Самойло! А він же перший раз на сцені… Ви уявіть, скільки в нас розвинеться талановитих артистів, музик, поетів, художників…

Сергій горів. Ольга Миколаївна не сміла йому перечити. Його дотик до руки запалював у ній віру.

Проходили в темряві згуслими осінніми полями, а перед очима ввижався пожежний ореол майбутньої культури.


День вистави. Заля розгортала завісу сотнею очей.

На сцені чепурно прибрана кімната.

Все завмерло, вслухаючись в інтимну розмову закоханої пари.

– Так-так, брат, горни…

– На ліжко коти її…

– Ш-ш… позакладає вам…

І знову очи прошпилюють сцену.

Врешті буйний дощ оплесків закінчив дію.

Гамір. Суперечки.

– Ну й Самойло, так Самойло!..

– А Крученецька!.. прямо тобі апікіс.

– Куди вона, – перечить Параска, – їй зовсім не підходить ця роля. Тут треба сільську дівчину, а вона така цепка…

– Говори!..

Поруч стояв Макула. Йому не подобалась ані постановка, ані гра самого вчителя, та він ні одним рухом не виявляв свого невдоволення. Навпаки, він пішов за лаштунки, давав поради й розпорядження, як досвідчений театрал.

Отже, в другій дії, в момент драматичного напруження, несподівано загорнулась завіса.

Публіка невдоволено замукала, а по сцені вихром шугав Сергій:

– Сволочі! Хто сказав завісу?

– Макула.

– Де він? Рило розтовчу. Підіймай!

Знову йде гра, і публіка забула про перерву.

Актори щасливо дотягли п’єсу до кінця. Схвилювалася повідь й зашуміла в двері, немов у лотоки.

Раптом голос:

– Ніхто не прись. У Левка Ковалишиного пропали гроші й документи. Ми повинні обшукати…

Біля дверей стояв з револьвером агент чека – Грабар.

Повідь заходила коловоротом. Напруження зростало:

– Хто вкрав, а ми повинні страждати?!

– Він же роздягавсь за сценою, може де впали.

– Або актори вкрали.

– І то правда… Артистів обшукайте…

– Артистів! Артистів!..

Грабар з Левком рушили за сцену.

Артисти рачкували на сцені й під сценою.

Сергій зблід, як Грабар підійшов до Ольги Миколаївни. Вона, посміхаючись, підняла руки. Левко облапав і підійшов до другої. Грошей не знайшли.

Коли проходив Сергій з Ольгою Миколаївною, різонув вигук:

– Ну й артисти! Прокралися. Ха-ха-ха!


Ольга Миколаївна вже була забула про виставу, як надвечір до неї ввійшла незнайома жінка.

– Оце я мати того Левка, що гроші пропали. Бачите, я ходила до Гапки, до ворожки, що то в нас на кутку… То вже така, така!.. До неї й з Забіли, до неї й з Моргунів…

1 ... 441 442 443 ... 552
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невідоме Розстріляне Відродження», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невідоме Розстріляне Відродження"