Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Оновлені почуття, Ірина Айві 📚 - Українською

Читати книгу - "Оновлені почуття, Ірина Айві"

235
0
07.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оновлені почуття" автора Ірина Айві. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 53
Перейти на сторінку:
21.1

Від того, що чую своє ім'я з уст Дана, протягнута рука мимоволі зависає в повітрі. Незрозумілий страх сковує моє тіло.   

-- Чому ти назвав мене Піоною? -- питаю ввічливо та  обережно, бо вже не знаю, що думати і як себе поводити. 

Дан перестав злитися на мене, не ображає, і навіть похвалив за ситуацію з Вронським. Спілкується зі мною цілком нормально. Він не такий яким був раніше. Погляд Дана теж змінився. Чоловік дивиться на мене з симпатією і це не бурхлива фантазія, а реальність. 

Погляд у якому немає гніву не можливо ні з чим переплутати. Я знаю очі, які силою погляду могли дерева з землі виривати з корінням, а зараз ці самі очі обгортають мене незрозумілими намірами. 

-- Тому, що тебе всі так називають, -- байдуже відповідає, злегка відкривши рота. 

Що ж він приховує за своєю байдужістю? 

-- Але ти так не вважаєш. Ти переконаний, що я - Поліна. Що я та, хто винна у всіх твоїх проблемах. Хіба ні? Зізнайся, що це спосіб такий.

-- Який ще спосіб? Ти про що? -- вдає, що не розуміє й хмурить брови. 

-- Новий спосіб мучити мене. Ти побачив, що ще більше болю мені не можеш завдати, тому змінив тактику? Вирішив прокинутися благородним, щоб я мучилася від докорів сумління?  Так от скажу тобі вкотре, я перед тобою ні в чому не винна. У мене не було поганих планів чи намірів. До зустрічі у клубі я навіть не знала, що ти існуєш. Звісно, я вдерлася у твоє життя, але я цього не хотіла. Я просто не знала, що все так закінчиться. 

-- Заспокойся, Піоно! Тобі не варто так хвилюватися. Зараз мені нема чого тобі сказати, але я обіцяю ми обов'язково повернемося до цієї теми. Я не люблю пустих слів. 

Дан нервував. Його розізлили мої слова. Він ховав від мене свій погляд. Якби я не розуміла, що відбувається, то подумала б, що йому соромно дивитися мені в очі.

-- Вибач! Я не хотіла тебе розізлити. Я просто не розумію...

-- Тобі не потрібно просити вибачення. І зрозуміти ситуацію нам обом поки складно. Я розумію твої запитання на які ти хочеш почути відповіді, але поки що їх у мене немає.  Зараз ми з тобою в одному човні, тому окрім мене тобі довіряти більше нікому. Повір, я кажу правду.

-- Я правда тебе не розумію, -- зітхаю й вологими долонями пригладжую спідницю. Про яку довіру він зараз говорить? Як я можу йому вірити? 

-- Знаєш, дивлячись на тебе я дещо зрозумів?

-- І, що ти зрозумів?

-- Я упевнений, що кожна людина може зіграти будь-яку роль. Ну..., яку її попросять. Наприклад, рокову кокетку чи безшабашну спокусницю. Сльози, радість, гнів і навіть кохання. Єдине, що не піддається грі це -- благородство. 

-- То ти хочеш сказати, що я актриса, яка залежно від ситуації змінює ролі? -- запитала я Дана який не зводив з мене погляду. 

-- Обіцяю, ми з тобою ще повернемося до цієї теми, а зараз я не проти пообідати. Голодний як собака. Сніданок пропустив якщо ще й пообідати не зможу, то точно накинуся на когось. 

-- А робота? -- показую на робочий стіл закладений різними теками.

-- Може все, що потребує негайного вирішення візьмемо з собою додому? Разом попрацюємо. Що скажеш? 

-- Як ти захочеш, так і зробимо. 

-- Ну якщо ти така зговірлива, то й шалене кохання не забудемо продемонструвати. 

-- Звісно! Без кохання ніяк. Слухай, а може буде краще якщо ти покажеш себе не зразковим чоловіком, а пустотливим плейбоєм? Не думаю, що Вікторія захоче собі чоловіка який зраджує дружину на кожному кроці. 

-- Я на стороні здорових стосунків, тому гратимемо кохання. 

-- Не бачу сенсу сперечатися з тобою. Ти все одно все зробиш по-своєму. 

-- Ти права! Я ще з дитинства такий. Люблю усе тримати під контролем і доводити до ідеалу. 

У цьому ми з тобою схожі, але зовсім різні з Поліною. Ми близнючки, але окрім зовнішніх рис не маємо нічого спільного. Сестра ще змалку показувала непростий характер. Коли я засинала з підручниками, Поліна їх навіть не відкривала. Я мріяла про кар'єру адвоката, а вона про красеня мільйонера який задовольнятиме усі її примхи. Я надіялася лише на знання та розум, а сестра на хитрість та удачу. 

Зрозумівши скільки всього зайвого я наговорила, нарешті виринаю зі своїх спогадів. 

-- Вибач, я щось заговорилася. Тільки не кажи нічого про моє роздвоєння особистості. 

-- Ходімо вже до ресторану. Довгі історії я люблю слухати за смачною їжею або вином, -- прикладає руку до талії, підштовхуючи мене до дверей. 

-- З історіями на сьогодні покінчено, -- кажу розправивши плечі, але раптом Дан хапає мою руку й переплітає наші пальці. Чому його долоні завжди такі гарячі? І від коли прості доторки викликають в мені такий шквал емоцій? Невже проблеми так загострюють почуття? 

Тримай під контролем свої емоції, Піоно, -- наказала я собі суворо. З Даном не можна втрачати пильність навіть якщо здається, що все добре. Щоб ще більше не заплутати ситуацію нам потрібно тримати дистанцію. 

І, щоб бути вірною своїм переконанням я забрала  руку. 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 44 45 46 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оновлені почуття, Ірина Айві», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оновлені почуття, Ірина Айві"