Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Так, це був промах. Тобі було б легше.

— Напевно. Але це вже й не важливо.

Я помітила, як один із хлопців дивиться новини про загибель моїх батьків у себе на планшеті. Підійшла до нього і теж стала дивитися. Хлопець зніяковів і сказав:

— Вибачте, за цікавість.

— Не знала, що було відео цієї лавини. Можеш увімкнути.

— Ізабелл, не думаю, що тобі варто його дивитися, — стурбовано сказав король.

Хлопець увімкнув відео. Коментатор говорив, що такої сильної лавини не було останні років 100 і ще якусь нісенітницю, яку я пропустила повз вуха. На відео були зняті мої батьки. І відео почали знімати ще за кілька секунд до лавини.  І було видно як батьки просто стоять, спілкуються. А коли вони побачили, що йде лавина, батько обійняв маму і їх накрило. У мене підкосилися ноги. Альфред мене підхопив і обійняв. Я зі сльозами в очах подивилася на нього і теж обійняла.

— Сер, — сказав один з охоронців, — я не професіонал у лавинах. Але часто був у горах і мені здається, що лавина була кимось спровокована. Плюс той факт, що це відео почали знімати до початку лавини, і в кадрі були в основному тільки одна пара.

— Хочеш сказати, що їх замовили?

— Цілком можливо, — тихо сказала я, — тільки я виявилася живучою.

— Сплюнь, — суворо сказав король, — на твоє щастя.

Король узяв планшет і переглянув текстову новину про загибель моїх батьків. Там була фотографія, як Антуан веде мене заплакану на корабель.

— Антуан приїхав по тебе?

— Так, на приватному кораблі.

— Скажи, Ізабелл, чому ти полетіла на тому рейсі, а не на приватному?

Я тільки знизала плечима.

— На приватному нудно, мені довелося б одній летіти. Спочатку думала полетіти на приватному з Настею, її чоловіком і їхнім сином. Але в них не вийшло, Єгорка прихворів і Настя не захотіла його з чоловіком залишати. А я не захотіла нудьгувати на кораблі, у товаристві хоч не так нудно. Так, — я трохи замислилася, згадуючи своє перебування на планеті, і сказала — добре, що в них не вийшло полетіти. Інакше б я не пережила, якби з ними тоді щось трапилося.

Я подивилася, що за фотографії надіслала Настя. Було ще кілька фотографій із батьками, потім ми з Настею, Сергієм і Єгором. Потім ще десь були мої батьки, Антуан, я і Настя з родиною.

— Гарна фотографія, така душевна, — сказала Мартіна. — Хлопці, кава готова, цукор самостійно.

— Спасибі, — сказали всі в різнобій.

Я подивилася на Альфреда, він посміхнувся і поцілував мене в лоб, він так і не випускав мене з обіймів.

Настя надіслала ще повідомлення:

"Ти як вирішиш десь влаштуватися дай знати. Ми в гості приїдемо"

"Добре" — написала у відповідь і додала веселого смайлика.

"Дядько, тут просить тебе, що б ти нічого міцного не пила. Ну не міцніше кави, а то він тут вирішив згадати, як вони нам дали вино спробувати"

"По чайній ложці це не рахується" — написала у відповідь повідомлення зі смайликами — "І не думала нічого алкогольного пити, він же знає мої принципи"

У відповідь отримала усміхнений смайлик. І тільки зараз зрозуміла, що за моїм листуванням мигцем слідкує король, а Альфреду і так усе було видно. Король тільки посміхнувся мені й відійшов трохи вбік.

"Ізабелла можеш дізнатися у Його Величності, коли з ним можна буде переговорити" — написав Антуан.

"З приводу?"

"А, ну так ти ж не знаєш і за новинами не стежиш. На Феті зараз дуже не спокійно і не стабільна ситуація. Я думаю перевезти головний офіс на іншу планету. Афон дуже хороший варіант, особливо якщо ти там збираєшся жити"

"Ти думаєш тільки офіс чи всю компанію з планети перевести?"

"Всю компанію і співробітників. Витрати набагато менші, ніж збитки, яких ми можемо зазнати, якщо залишимося"

"Зараз запитаю"

Альфред відпустив мене, і я підійшла до короля:

— Що ти хотіла? — запитав він м'яко.

— Антуан хотів із Вами поспілкуватися у справах.

— Можеш дати планшет і навушник, година в мене точно є.

— Дякую.

— Мабуть, щось серйозне.

— Так.

Олександр підібрався і пішов за дальній столик. Я дістала з кишені навушники і пішла за ним. Віддала навушники і написала Антуану, що з ним готові зараз поспілкуватися. Король мені тільки посміхнувся і взяв планшет. Антуан сам набрав по відеоконференції. Я тільки привітно помахала і відійшла в сторону.

— Ізо, іди каву пий, поки вона не охолола, — покликала мене королева.

Поки йшла, чула тиху мову короля. Судячи з усього, він допоможе в цій справі. Бо зараз він говорив, що необхідно для цього зробити. Мартіна мене обійняла і поцілувала в щоку. Я посміхнулася і подивилася на неї: