Книги Українською Мовою » 💛 Любовна фантастика » Безстрашність, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безстрашність" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 247
Перейти на сторінку:

— Ти дуже красиво посміхаєшся. Пий каву, нехай спілкуються.

— Угу. Смачна.

Олександр з Антуаном спілкувалися майже аж до посадки. І судячи з міміки короля, я зрозуміла, що спілкувалися вони не тільки по роботі.

— У тебе дуже пильний погляд, — сказала мені король після спілкування.

Він легенько поплескав мене по плечу, а потім віддав планшет і навушники.

— Тобі краще щось зверху ще одягнути, на планеті не так тепло, для блузки.

Довелося пройтися до речей, Альфред пішов зі мною, бо здебільшого мої речі були в його дорожній сумці. Я задумалася, а потім дістала чорну куртку, під шкіру. Зазначила для себе, що вона в самий раз, що б на байку ганяти. І перевзула туфлі з низьким каблуком на мокасини.

— Як тобі? — запитала в Альфреда.

— Мило, така шкодна.

— Цікаво на чому ми там будемо їздити.

— На скільки я знаю, беруть машину на прокат, може дві.

— Я тоді мотоцикл візьму, поїдеш зі мною?

Він трохи зам'явся, напевно думав, що я жартую.

— Ти серйозно?

— Так.

— Ну, одну я тебе нікуди не відпущу.

— Ти лапочка, — сказала я з посмішкою і поцілувала його.

— Кхм, зараз будуть сідати, і вас просять сісти на свої місця і пристебнутися, — сказав хлопець з охорони.

Я злегка посміхнулася і пішла на своє місце.

— Щасливчик, — почула у себе за спиною, мабуть, він із цим хлопцем знайомий.

Ми пристебнулися, Альфред узяв мене за руку і легенько стиснув, привертаючи мою увагу. Я подивилася на нього, він усміхнувся мені, постаралася розслабитися.

"Так Ізабелла розслабся, зараз ми не падаємо, звичайна посадка. Навіть м'яка і без пригод" — сказала я сама собі, але внутрішня напруга не зникала — "Так, доведеться заново звикати до поїздок на кораблях, точніше до посадки в них".

На планеті був ранок, навіть задивилася, красиво. Нарешті змогла розслабитися.

— Візьмемо дві машини, по п'ять осіб у кожній, — сказав король.

— Я візьму в оренду байк, трохи покатаюся.

Повисла маленька пауза, потім король просто посміхнувся і кивнув.

— Гаразд, якщо буде в оренді.

Оренда машин була буквальна за пару сотень метрів від космопорту. І байк на моє щастя теж був, навіть не один. Я його сама оплатила і покотила до Альфреда, який стояв на початку стоянки машин. Побачивши, що я кочу байк, він підбіг і забрав його, сам докотив до місця, де стояла королева і кілька хлопців з охорони.

— Ізо, ти впевнена, що зможеш на такому їздити? — із хвилюванням запитала Мартіна.

— Так, удома був практично такий, тільки трохи спритніший.

— Знайшла, таки, — сказав король у мене за спиною. — Ізабелл ти обережніше.

— Угу. Поїдеш зі мною? — ще раз запитала в Альфреда.

— Звичайно!

— Тоді збігай за шоломами і рукавичками. Тут підніжка є, — сказала я і поставила мотоцикл на підніжку.

Альфред побіг за шоломами для нас і рукавичками для мене. А король запитав у мене.

— На чому ще вмієш їздити?

— На машині. Просто спочатку права на машину отримала, а потім на мотоцикл.

— Зрозуміло. Зараз сильно не лихач, їдь за нашою машиною. Спочатку поселимося в готелі, а потім можеш гуляти до вечора, — я кивнула, повернувся Альфред із шоломами та рукавичками. — Альфред доглянь за нею, поки будете гуляти. О сьомій вечеря в готельному ресторані. Одягнеш нову сукню, ту саму.

Я знову кивнула. Королівська родина з охороною розсілися в машини. Ми з Альфредом сіли на байк. Почекали поки вони від'їдуть на деяку відстань, і завела мотоцикл. Швидко наздогнали і трималися на деякій відстані. Було трохи незручно так їхати, хотілося швидше.

Під'їхали до готелю. У ньому швидко оселилися. Нам дали номер один на двох. Альфред відніс наші речі, і сам трохи переодягнувся. Точніше замість форменої куртки, одягнув чорну під шкіру.

— У цьому буде трохи зручніше кататися.

— Так, красунчик такий, — тихо сказала я, він подивився на мене з посмішкою, підійшов упритул і поцілував.

— Кхм, — покашляв король, — не захоплюйтеся. Ти все запам'ятав?

— Так, сер.

— Приглянь за нею.

— Так, сер.

Зазирнула Мартіна, усміхнувшись, сказала:

— Дорога, ми одразу їдемо у справах, тож якщо що, телефонуй.

— Добре.

Коли вони пішли, Альфред запитав:

— Ну що куди відразу?

— Можемо трохи покататися, потім пообідаємо. Потрібно дізнатися, яка тут дозволена швидкість, а то я без документів. Буде ніяково, якщо зупинять.

1 ... 45 46 47 ... 247
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безстрашність, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Безстрашність, Вікторія Хорошилова» жанру - 💛 Любовна фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"