Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Магічний ніж 📚 - Українською

Читати книгу - "Магічний ніж"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Магічний ніж" автора Філіп Пулман. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 88
Перейти на сторінку:
був досить широким, і їй просто не вистачило довжини руки. Ще до того, як дівчинка встигла що-небудь зробити, старий повернувся на своєму стільці, поклав алетіометр у засклену шафу, замкнув її на ключ та кинув його собі в нагрудну кишеню.

— Але він не твій, Лізі, — сказав він. — Або Ліра, якщо тебе так звати.

— Він мій! Це мій алетіометр!

Сер Чарльз із сумним виглядом повільно похитав головою, наче дорікав дівчинці та вболівав із цього приводу, але заради її ж блага змушений був це робити.

— Я гадаю, що в цьому питанні не може бути щонайменших сумнівів, — вимовив він.

— Але він справді належить їй! — втрутився Віл. — Чесно! Вона показувала його мені! Я знаю, що це її річ!

— Знаєш, я вважаю, що тобі доведеться це довести, — була відповідь. — Тобі, а не мені — бо ця річ належить мені, як і всі інші предмети з моєї колекції. Мушу сказати, Ліро, мене здивувало те, що ти виявилася нечесною…

— Я нечесна?! — вигукнула Ліра.

— Так, ти. Ти сказала мені, що тебе звуть Лізі, а тепер я дізнався, що твоє справжнє ім'я є іншим. Відверто кажучи, в тебе немає надії переконати хоч кого в тому, що така цінна річ належить тобі. Ось що я тобі скажу — ми можемо викликати поліцію.

Він повернув голову, щоб покликати слугу.

— Ні, заче… — спробував зупинити його Віл, але Ліра вже оббігла стіл. У її руках раптом з'явився Пантелеймон — рикаючий дикий кіт, що оголив ікла та шипів на сера Чарльза. Той із розкритими очима спостерігав за виниклим нізвідкіля деймоном, але не рухався з місця.

— Ви навіть не знаєте, яку річ ви вкрали! — накинулася на старого Ліра. — Ви побачили, як я користуюся ним, та вирішили, що можете його вкрасти — і саме це ви зробили! Але ви… ви ще гірші, ніж моя мати, бо вона принаймні знала про його важливість, а ви… ви лише збираєтеся покласти його до цієї шафи та нічого з ним не робити! Ви повинні вмерти! Якби я могла, я зробила б так, щоб вас хтось убив! Вас не варто залишати в живих, ви…

Тут дівчинка захлинулася власними словами, і все, що вона спромоглася зробити — це щосили плюнути Летромові в обличчя.

Віл тим часом сидів нерухомо, спостерігаючи за тим, що відбувається, та запам'ятовуючи, де що знаходиться.

Сер Чарльз спокійно дістав із кишені шовкову хустину та витер собі обличчя.

— Ти що, зовсім не вмієш тримати себе в руках? — спитав він. — Сідай на місце, огиднице.

Ліра відчула, що її тіло тремтить і що внаслідок цього тремтіння з її очей капають сльози, і кинулася на диван. Пантелеймон, витягнувши догори пухнастий котячий хвіст, стояв у неї на колінах і не зводив з обличчя старого палаючих очей.

Віл, спантеличений, сидів і мовчав. Сер Чарльз вже давно міг викинути їх, але не зробив цього — що це він замислив?

І тоді він побачив щось настільки дивовижне, що навіть вирішив, що це виплід його уяви. З рукава полотняного піджака Летрома, поруч із білосніжною манжетою, з'явилася смарагдова голова змії. Чорний язик затріпотів у неї в роті, а луската голова з чорними із золотими ободками очима подивилася на Ліру, на Віла і знову на Ліру. Дівчинка була надто розлючена, аби що-небудь помітити, до того ж уже за мить змія знову сховалася п рукаві, але цього вистачило, щоб очі Віла стали круглими, мов монети.

Сер Чарльз підійшов до крісла біля вікна, спокійно сів у нього та поправив стрілку на своїх штанах.

— Гадаю, замість того щоб поводитися так необачно, нам слід вислухати мене, — сказав він. — Насправді у вас немає вибору. Інструмент у мене, і він залишиться тут. Я бажаю його мати, бо я колекціонер. Можете плюватися, тупотіти ногами та кричати що завгодно, але якщо навіть вас хтось вислухає, у мене тоді вже буде безліч документів, що підтверджують факт покупки його мною. Для мене це буде зовсім нескладно, але в такому разі ви ніколи не повернете його.

І Віл, і Ліра мовчки слухали його. Було очевидно, що він сказав ще не все. Від великого подиву, що охопив Ліру, її серце вповільнило хід, і їй навіть здалося, що те саме відбулося з часом.

— Утім, — продовжив сер Чарльз, — існує річ, яку я бажаю мати ще більше. А позаяк я не можу отримати її своїми силами, то пропоную вам угоду. Ви приносите річ, що мені потрібна, а я повертаю вам цей — як ти його назвала?..

— Алетіометр, — хрипким голосом підказала Ліра.

— Цей алетіометр. Як цікаво: він вимірює правду? І ці знаки…

— Яка саме річ вам потрібна? — спитав Віл. — І де вона знаходиться?

— Вона там, куди я не можу піти — на відміну від вас. Я чудово розумію, що ви відшукали прохід, і здогадуюся, що він знаходиться неподалік від Самертауна, де я висадив Лізі, чи то Ліру. Також я знаю, що цей прохід веде д< і іншого світу — світу, в якому немає дорослих. Поки все правильно? Так от, у людини, що зробила цей прохід, є ніж. Наразі той чоловік ховається в іншому світі, і він геть переляканий — у нього є на те свої підстави. Якщо він зараз там, де я вважаю, то слід шукати його у старовинній кам'яній вежі, на дверях якої вирізані з дерев. І ангели. Вона називається Баштою Ангелів. Отже, ви маєте піти туди, і мені начхати, як ви це зробите, але мені потрібен ніж. Принесіть його мені, і я віддам вам алетіометр. Мені буде дуже шкода втратити його, але я людина слова. Отже, принесіть мені ніж.

8

Башта Ангелів

— А хто той чоловік із ножем? — спитав Віл.

Вони були в салоні «Роллс-Ройса» та їхали Оксфордом. Сер Чарльз сидів попереду, напівобернувшись до Віла з Лірою, котрі розмістилися на задньому сидінні. Пантелеймон у вигляді миші згорнувся в долонях дівчинки.

— Особа, котра має на ніж не більше прав, ніж я — на алетіометр, — відповів сер Чарльз. — На жаль для нас усіх, прилад наразі в мене, а ніж — у нього.

— До речі, як ви дізналися про інший світ?

— Я знаю багато речей, про які ви й гадки не маєте. Я набагато старший і краще поінформований. Між цим і тим світами існує чимало проходів, і ті, хто знає місце їх розташування, можуть легко ходити туди-сюди. У Ситагазі є Гільдія Знаючих Людей,

1 ... 44 45 46 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магічний ніж», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Магічний ніж"