Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

«Датчики руху, - констатував кілер. - Світло автоматично вмикається, якщо хтось підходить до загорожі. В Бенгалурова не жаліють коштів на підтримання безпеки. Напевно, і камери візуального спостереження є. Зараз перевіримо».

Рамірес підійшов ближче до паркана. Його припущення дуже швидко справдилося. З-за рогу вискочив крутий джип, і звідти повагом вийшли два дебелих молодика. Третій лишився в машині.

- Хто ви такий, що тут робите? - запитав один із них, наближаючись до кілера. - Це приватна територія і вештатися тут не можна. Тим більше вночі.

- Я новий охоронник кооперативу «Калинівський-2», - спокійно відповідав Рамірес. - Перший день, чи то пак ніч, на роботі і знайомлюся з обстановкою на місцевості. На територію приватного володіння, якщо воно позначене огорожею, не заходив. На жаль для вас, ви дарма сюди примчали, колеги.

- Ми нічого просто так не робимо, - вишкірився другий охоронник. - Тепер будемо знати, хто ти є і з чим тебе їсти. Посвідчення маєш?

- Мені його обіцяли виписати завтра.

- Тоді тримайся подалі від цієї загорожі. Ходи собі всередині кооперативу, по його внутрішньому периметру і не виходь назовні.

- Це вже, шановні, дозвольте вирішувати мені. Або узгодьте з головою кооперативу, де мені можна ходити, а де ні. Я просто виконую свої службові обов’язки. Не більше і не менше.

- Ти, я бачу, людина з наших, - пильніше придивився до Раміреса вищий охоронник. - Служити у спецвійськах доводилося?

- Доводилося.

- Де?

- Національна гвардія, Устилуг Волинської області. Це на самому кордоні з Польщею.

- Як така людина потрапила до цього бомжатника? - знову запитав вищий охоронник. - У них же серед охоронників завжди були одні алкаші й бездомні. Що, життєва драма?

- Вгадав, друже. Розійшлися зі скандалом з дружиною, втратив житло, запив, вигнали з роботи у Львові. Вирішив змінити обстановку. Так опинився у Києві. Грошей немає, дружина все нажите заграбастала собі. Квартири у Києві дуже дорогі. Ось мені добрі люди і порадили найнятися на літо сторожувати до дачного кооперативу. Хоча платня й мізерна, але можна непогано підробити, виконуючи будівельні і ремонтні роботи на дачах. Зараз тут розгорнули таке будівництво…

- Це точно, скоро нашого шефа доженуть за розмахом, - посміхнувся один з охоронників. - Якщо хочеш, можемо тебе рекомендувати до нашої команди. За місяць саме планується додатковий набір охоронників. Платня дуже пристойна, гарне житло і харчування. Повний соціальний пакет. Одну добу чергуєш, дві відпочиваєш. Про інші переваги зараз говорити не буду. З документами в тебе все гаразд? Десь місяць тебе ще перевірятимуть по своїх каналах. Отже за два місяці можеш починати роботу. Тебе як звати?

- Роман.

- А я Валерій, а це теж Роман. Ми передамо наступній зміні, що в наших сусідів з’явився новий охоронник. Вони тут міняються ледь не кожного місяця. Думаю, і ти довго не затримаєшся. Бувай. І не старайся ти так. Цей кооператив ніхто реально не стереже. Приходять злодії з навколишніх сіл, приїжджають електричкою з Києва. Зараз довкола вештається багато бомжів. Іди і лягай спати.

- Ні, я так не звик. Раз мене найняли, мушу виконувати свої службові обо’язки.

- Нічого, за кілька днів розберешся, що до чого, і будеш відпочивати.

- Ми поїхали. Сьогодні вночі шеф їде на засідання капітулу ордена і треба забезпечити гідний супровід. Коли будеш у нас працювати, байдикувати не доведеться. Шеф у нас - людина дуже дієва, і не дасть тобі розслабитися ні вдень, ні вночі.

- А можна мені якось заглянути до вас на пиво? - запитав Хосе. – Я тут нікого, окрім бухгалтера кооперативу, не знаю. Ну і тепер вас двох.

- Нічого не вийде. У нас дуже строго. Нікого стороннього на територію не пускають. Але завтра вранці ми звільняємось. Поспимо вдень, а ввечері заглянемо до тебе. Ти в сторожці живеш?

- У сторожці.

- Там у вас на території дачного кооперативу розчистили ставок, завезли пісок і зробили дуже пристойну зону відпочинку. Можна покупатися, приготувати шашлики, випити пива. Все облаштовано по вищому розряду. Але попереджаю, нам заборонено пити щось міцніше за пиво. Навіть поза службою нас тестують кожного вечора. Але життя тут чудове і платня теж, тому ми дуже дорожимо своєю роботою.

- Добре, я буду вас чекати.

- Не турбуйся, пиво і закуску принесемо самі. Але ти будь тут обережним. Якщо заскочиш зненацька тих, хто грабує дачі, можуть виникнути великі неприємності. Не втручайся сам, викликай міліцію. За таку платню, як у тебе, ризикувати життям і здоров’ям не варто. У нас от платня незрівнянно вища, а ризику практично ніякого.

Охоронці пострибали до джипа і поїхали, а Хосе подумав, що уже першого ж дня свого перебування тут він отримав дуже цінну інформацію. Бенгалуров вночі виїжджає на якесь засідання. За логікою речей, це доволі секретні справи, і тому він не повинен брати з собою численну охорону. Маючи освіту психолога, Рамірес добре розумів, що якщо такі поїздки відбуваються регулярно і тривають роками, то пильність будь-якої людини відносно власної безпеки повинна неминуче суттєво знизитися, особливо коли за цей час не трапилося жодного інциденту. Саме тут і може критися один із реальних варіантів виконання замовлення.

Рамірес попрямував далі, вздовж зовнішнього паркану кооператива, підсвічуючи собі ліхтариком. Коли він завернув за ріг, назустріч йому вийшло від залізничного полотна троє чоловіків.

- Хто такі, що тут робите в таку пізню пору? - запитав Рамірес.

- А тобі яке діло? - визвірився один з них. - Зараз ми