Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

Це не було сплановано. Мало того, я не збиралась робити нічого подібного. Все сталось якось дуже по-дурному. 

Я пам’ятаю ту ніч, наче все було вчора. Ми утрьох сиділи на траві, недалеко від басейну, у якому плескалось чимало охочих. Вечірка була у самому розпалі, гупала музика, студенти навколо веселились, хто як вмів. На нашу трійцю ніхто особливо уваги не звертав. Тож складалося враження, наче ми усамітнились, хоча по суті були у всіх на очах. 

Ми сміялись, жартували. Мені подобалось спілкування цих двох хлопців між собою. Те, як вони говорили, те як завершували один за одним фрази. І те, що я сиділа між ними, додавало у мій захмелілий мозок додатковий градус легкого напруження. У животі було трохи лоскотно, я наче чекала, що от-от щось може статися. 

Коли Андрій відійшов за випивкою, Стас притягнув мене до себе без попередження і почав цілувати. 

Вир емоцій захлинув мене настільки, що я перестала відчувати де реальність, а де міраж. Втратила межі й вже сама кидалася на хлопця. Нас настільки захопила пристрасть, що здавалося ніхто тоді не міг відірвати одне від одного. 

Мене не хвилювала наявність людей поблизу. Я хотіла одного — Стаса. Взагалі-то, я собі ніколи подібного не дозволяла. А тут сама вилізла хлопцю на коліна. 

Не знати, чим би все закінчилось, якби не Андрій. І за це я йому дуже вдячна. 

“Вам не здається, що тут доволі людно?” — сказав він тоді. 

Я дуже добре пам’ятаю лукаву усмішку Андрія, з якою він розглядав мене. Від цього й досі соромно і… гаряче. 

Пам'ятаю, як дивилась на нього, а в голові пливло. 

Пам'ятаю, що відчувала тоді — сором вперемішку з бажанням. Андрій мені теж подобався. Більше, ніж мав би. Та в кінцевому результаті я обрала Стаса. 

Гарний хуліган Андрій не міг не привертати уваги. Скрізь, де б він не з’являвся, жіночі погляди були прикутими до нього. І справа була не тільки у зовнішності. Вміння триматися та аура хижака, властиві хлопцеві, а нині чоловіку, завжди виділяли його із натовпу. І кожен його крок випромінював впевненість, кожен погляд був здатен прибити до землі будь-кого, кожен рух міг відчиняти будь-які двері.