Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

За ним бігали дівчата і жінки різного віку майже натовпами. А він цим користувався, чим ще більше викликав ажіотаж. І навіть те, що дівчата набридали йому занадто швидко й Андрій доволі жорстко рвав з ними стосунки, нікого не лякало. Скоріше навпаки. 

Власне, саме завдяки Андрію ми зі Стасом і познайомились. Одна з моїх тоді ще подруг все ніяк не полишала сподівань завоювати увагу. Андрій же собі не зраджував й ігнорував дівочі зітхання. Саме на тій вечірці я і побачила його вперше. Високий, м’язистий брюнет з чорними, наче сама ніч, очима. Не можу сказати, що закохалась у нього по вуха при першій зустрічі, але варто було нам зіткнутися поглядами, як наївне дівоче сердечно затьохкало, наче соловейко на весні. 

Хоч і я була серед тих дівчат, які мріяли про нього перед сном, але керувалась не просто гормонами та захопленням, а ще й розумом. І саме це мені завжди допомагало. 

Доронін — не сім'янин. Не з-поміж вірних. З ним не створиш міцний союз, але ніколи не забудеш проведену ніч. А я не хотіла бути просто ще одним трофеєм — я хотіла бути єдиною. 

Зрозумівши це, я відкинула мрії й тільки після цього помітила Стаса. Точніше, це він помітив мене і підійшов. Не можу сказати, що він весь час був у тіні Дороніна, але привертав увагу менше. І пізніше я зрозуміла чому. Якщо Андрій своєю харизматичністю обеззброював всіх навколо, прагнучи бути душею компанії, то Стасу вистачало Андрія, він без жодних заперечень відступав, залишаючи роль лідера найкращому другу. І тоді я подумала, що він той, хто мені потрібен. 

Мій майбутній хлопець наповнював наші склянки й, повернувшись назад, сів не на своє попереднє місце. Для мене й досі загадка, як так сталось. Чи просто банальна випадковість, чи Стасом все було сплановано заздалегідь, але саме тоді я сама потягнулася за поцілунком. 

П'яний розум посилав сигнали, що щось не так. Однак тілу подобалось відчувати чоловічий смак з нотами дешевого вина і табаку. Він був пекельним, нестримним, цей поцілунок я не забуду ніколи. 

Відірвавшись від губ, я зрозуміла, що саме було не так — я цілувала не Стаса. Я цілувала Андрія, який сидів на місці друга.

“Я думала що це ти”, — не своїм голосом прошепотіла, відскочивши від Андрія, який дивився на мене палаючим поглядом. 

І, не дочекавшись відповіді, втекла.