Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

Не пам’ятаю навіть, як того вечора дісталася додому, настільки розгубленою була. А на ранок вирішила уникати обох хлопців. Мені це вдавалось, як і в наступні дні. Та я не могла весь час тікати. Тоді ще цього не знала, але коли мій майбутній чоловік щось хоче, він обов'язково знайде спосіб це отримати. Стас прорахував моє місцеперебування, хто б сумнівався! І ми все-таки поговорили. Відверто, не приховуючи нічого. Точніше, говорила я, а хлопець переважно слухав. 

Я каялась весь час, повторюючи, що не навмисне зробила це. Хоч ми зі Стасом тоді ще не були парою, однак я почувалася винною. Така непристойна поведінка мені зовсім не властива. Не була тоді, коли я проживала студентські роки, і не стала зараз. І Стас повірив, бо розумів, що якимось чином він з другом помінявся місцями. Та як би переконливо не звучали мої слова, себе не обманеш — мені сподобався той єдиний поцілунок! 

Після розмови Стас запропонував нам спробувати побудувати стосунки. На що я погодилась майже без вагань. Адже Стас у моєму розумінні був найкращою кандидатурою на роль майбутнього чоловіка. Крім того, між нами було неабияке притягання. 

Щодо Андрія, то ми так і не обговорювали ту випадковість. Ми просто почали вдавати, що нічого не було. 

— Про що задумалась? — голос Андрія вириває мене зі спогадів. 

Він звучить несподівано тихо, вкрадливо, наче ловець боїться злякати пташку. 

— Та так, — повертаю голову в інший бік.

Не хочу говорити про це. Не зараз. І точно не з ним. 

Той поцілунок пригадує не тільки розум, а й тіло. Потік струму повільно проходить шкірою, залишаючи за собою загострені відчуття. Шкіру на щоках поколює і вона горить. Я сама собі зараз нагадую оголений нерв, натягнутий, немов струна. 

— Таню, — шепоче Андрій. Після його тихого звернення я розвертаюсь в інший бік ледь не корпусом. — Подивись на мене, — у голосі вплетені нитки наказу і прохання.

От як він це робить? Як у нього виходить наказувати навіть пошепки? Але я не слухаю. Знаю, що якщо повернусь, то запалаю від сорому.

Я кохаю Стаса. Тут жодних сумнівів бути не може. І водночас збуджуюсь від простої згадки про поцілунок з Дороніним. Так не має бути! Це неправильно.