Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Наречені на свята, Лана Кохана 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречені на свята" автора Лана Кохана. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 146
Перейти на сторінку:

— Йому батько телефонував. Ти чула, так?

Мені знадобилось кілька секунд, щоб усвідомити, що кімната Тимоша не так далеко від Захарової, тож теоретично нічний дзвінок міг розбудити й мене. Хоча радше це сталося з Наталею, чия кімната через стінку.

Я потай зиркнула на Нату: вона й досі позіхала. Тільки тепер не розтуляючи рота.

— Здається, це щось по роботі, — зітхнула Єва. — Ніколи цього не розуміла. У людини відпустка — невже більше нема кому завдання делегувати?

— Ну, Василь Степанович не дуже переймається особистими кордонами дітей.

— Не дуже? Та чхав він на них із високої вежі!

— З Говерли.

— Отож-бо й воно!

Ми обмінялися усмішками, коли перед нами цокнули слоїком пасти й мискою зі скибками житнього хліба. Захар оцінив зміну посадки й з видом громової хмари сів по той бік від дружини.

— Нумо цього сюди! — Дарина відловлювала цуценят і обтирала їх рушником. — А Злата з Тимком ще сплять?

— О, так, вони… — почала було я, коли з боку спалень долинуло бадьоре:

— Усім вітаннячка!

Свіжа й усміхнена, Злата швидко оббігла усіх: кого цьомкнувши, кому по плечах потарабанивши. Галині досталось уваги більше за інших, але цього разу жінка не відбивалась. Вона дала внучці вдосталь наобійматись, а сама дивилась на мене.

Дідько. Злата вийшла з тієї ж кімнати, що і я. І якщо Тиміш опісля спуститься…

— Доброго ранку всім, кого не бачив!

Це торба. Просто торба.

Я знервовано хихикнула, коли Тиміш стис моє плече, вітаючись.

Ми домовились не розширювати тілесний контакт за межі дружнього (я була проти й запевняла, що потреби в цьому для фіктивних стосунків нема), але наразі легкий чмок міг би хоч трохи владнати ситуацію. Утім чмокнув Тиміш бабусю.

Галина зіщулилась — ще один прокол.

— Можу я вас трошки посунути? — запитав Тиміш, і Єва радо поступилася місцем.

Він бухнувся поруч зі мною й налив собі чаю. Його погляд ковзнув по моєму стану.

— Мила сорочка.

Третій прокол.

Після котрого там можна вже провалюватися крізь землю?

— Ох, облиш, — намагалася врятувати ситуацію я. — Ти ж її вже бачив.

— Так, і вона мила. — Тиміш нахилився до мене і стишив голос (чули його при тому, авжеж, усі): — Пробач, що порвав учорашню. Я куплю тобі нову.

Оце так ми викручуємося, га?

Засранець.

— Чаю? — Він підніс заварник до моєї чашки.

— Ні, дякую, — похитала головою я, — мене сьогодні трохи нудить.

Від нервів. Але, о, як красномовно кахикнув Захар!

А бодай би йому пір’я жовте в роті проросло!

1 ... 45 46 47 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречені на свята, Лана Кохана"