Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Час бою (болю), Соломія Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Час бою (болю), Соломія Даймонд"

142
0
20.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Час бою (болю)" автора Соломія Даймонд. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 78
Перейти на сторінку:

— Спасибі вам. Якщо у вас є вільний час, то, будь ласка, викиньте цю іграшку й зітріть надпис... — Підозрюю, що Оля вже собі місця не знаходить. Якщо я зараз же не повернуся до неї, то вона почне панікувати та нервувати.  

— Так, звісно. Будьте обережні. — Я дякую за послугу й хочу піти, але на останок незнайомка міцно мене обіймає. 

— Якщо хочете вийте переможцем з цієї гри, то не бійтеся глянути своїм страхам у вічі. Нехай боїться він чи вона, але не ви, Аліно. — Ці слова вселяють у мене віру та надію.  

Після схвального кивка, я вибігаю з вбиральні, фальшиво посміхаючись. Розправляю складки, що зібралися на моєму одязі й мчу до Олі, яка намотує кола по коридору, що веде до чорного виходу. Я беру дівчину під руку й веду до дверей.  

— Ну що там, Аліно? — Вона налякано кусає задирку на пальці й намагається йти одночасно зі мною. Трохи не встигає, бо я дуже поспішаю. Боюся, що мій кривдник все ще в лікарні й може нашкодити Олі чи малюку.  

— Нічого важливого. Санітарка в якої арахнофобія просто побачила павука. Я обдивилася все приміщення, але так його й не знайшла. Гадаю, він втік від її крику. Намагалася заспокоїти дівчину. Надіюся, що мені це таки вдалося. — Я терпіти не можу брехню. Відчуваю себе жахливо через те, що приховую від Олі правду. Подумки намагаюся виправдати себе тим, що роблю це лише заради її блага.

— Ох, а я вже встигла себе накрутити. Подумала, що трапилося щось погане. — Якби ж ти знала, Олю, якби ж... — Я так зголодніла. Ти не проти сходити в якийсь заклад, щоб перекусити чи може у тебе вже є якісь плани? — Свіже повітря йде мені на користь, бо мої коліна тремтять вже менше.  

— Ні, я не поспішаю. 

Мені кортить якнайшвидше прийти додому й знайти ці документи, щоб цей псих нарешті дав мені спокій, але я не можу відмовити Олі. Ми й так з нею не часто бачимося. Тим паче я хочу провести її додому, щоб на власні очі впевнитися в тому, що вона безпечно добралася.  

Час в кав’ярні летить дуже швидко. Поки Оля ласує бельгійськими вафлями, я скасовую репетиторство близнючкам. Їх урок мав відбутися через декілька годин. Я б точно встигла добратися до квартири, але мої думки були зайняті іншим. Впевнена, що не змогла б добре викласти весь матеріал, тому вирішила не тратити даремно час своїх учениць.  

Сьогодні я була жахливим співрозмовником і ніяк не могла зосередитися на словах дівчини мого брата. Будь-яким способом я намагалася показати, що в мене все гаразд, але, трясця, я була такою жахливою акторкою.  

— Олю, вибач, я сьогодні погано спала й почуваю себе не дуже добре. — Демонстративно позіхаю, згорбившись.  

— Так, я все розумію, Алінко. Дякую, що склала мені компанію сьогодні. Я зроблю копію знімків дитини й віддам тобі їх наступного разу, якщо ти звісно хочеш. — Цей малюк ще не скоро появиться на цей світ, але я вже безмежно його люблю. Дуже надіюся, що мені випаде можливість стати його хресною мамою.  

— Звісно. Я буду тобі дуже вдячна. — Ми обіймаємося на останок і я викликаю таксі. Ми доволі багато ходили пішки і я вже втомилася. Не маю сил ще декілька кілометрів плентатися на інший кінець міста.  

У будинку Давида немає, хоча він і казав, що повернеться до цього часу. Я підходжу до його тумбочки поруч з ліжком. У мене з’являється неприємний клубок у горлі, коли я дістаю теку з документами. Огидно від самої себе. По факту я без дозволу беру його речі. Однак, гарні манери відходять на задній план, коли я бачу два закордонні паспорти з нашими фото, але з геть іншими ініціалами...  

1 ... 45 46 47 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час бою (болю), Соломія Даймонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Час бою (болю), Соломія Даймонд"