Читати книгу - "Прокляття рейлі, Вікторія Сурен"

Ліжко надто далеко, щоб просто впасти. Я фактично на іншому кінці кімнати, валяюся під тумбою, не відчуваючи кісток. Мене ніби… підкинули з ліжка та жбурнули додолу, неначе ляльку. Кожна бісова річ, яка лежала на поличках чи столі, тепер розкидана підлогою; люстра гойдається збоку вбік, і я зойкаю, коли різко вдихаю повітря, згадуючи, що мушу дихати, а мої легені забули, як виконувати свою основну функцію, ніби віддали всю силу для того, щоб пронести кімнатою буревій… Тобто…

Я видихаю повітря, допоки сині кінцівки тремтять. Люстра скрипить, довкола пульсує магія, а мої очі шалено іскряться, приносячи пекучий біль.

Це все зробила я?

✯✯✯

Нервово стягаючи носки, на які накрутила волосся на ніч, я намотую круги кімнатою, не розуміючи, що робити. Мене… сила… я. Диявол, сила всередині мене викликала такий потужний вітер, що я опинилася на підлозі, а кімнату огорнув погром та шторм! Я перестала дихати! Всередині мене не було повітря!

— Суджі… — панічно ковтаю слину.

Саме так вона вбила Мері.

— Ха-ха…

Подруга, на відміну від мене, чудово володіє магією. Вона відмінниця, яку всі розхвалюють за особливо прогресивні здібності. Можливо, це через те, що Сон Суджі має хронічне захворювання серця? Але ж я не маю! Я здорова. Фізично, не емоційно, звісно ж, але п’ю достатньо заспокійливих, щоб чогось подібного в жодному разі не трапилося.

Якщо навіть Суджі вбила Мері, то що вже казати про мене…

Трясця, останні сім днів я була тихою та покірно, заробила четвірку та прочитала кілька книжок, які стосувалися академії та її історії, архітектури та карт старовинного міста, всіх маршрутів та вуличок з дивними назвами, розташуванням музеїв, ресторанів, театрів, салонів краси та парків з атракціонами. Спокій, тиша, аналіз, історія, особливості стихій, зародження материків, будова світу, і сила всередині поводилася покірно, однак раптом їй ніби забракло місця всередині й тепер…

Я сіпаюся, почувши стукіт у двері. Оцінюю одяг: нічна сорочка та спідня білизна. Не страшно, бувало гірше. Однак я все одно ненавиджу бути не підготованою та виходити в люди до того, як займуся особистою гігієною. Розвертаюся та прочиняю двері, бо розумію, що не зможу лишатися сам на сам із собою в такому стані.

Переді мною не Ру, ба навіть не Люци.