Читати книгу - "Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich "

 Мерія оголосила про плани з реконструкції Центрального парку. Будівництво розпочнеться наступного тижня і триватиме близько двох місяців. Жителям рекомендується дотримуватися особливої обережності під час пересування закритими ділянками».

 Погода на завтра: прогноз передбачає сонячне небо, температура підніметься до 83°F. Увечері можливий короткочасний дощ. Чудова можливість провести час на свіжому повітрі.

 Місцеві фермери поскаржилися на збільшення кількості диких кабанів, які знищують посіви кукурудзи. Влада пообіцяла вжити заходів, але ситуація залишається похмурою.

Ці буденні, навіть банальні новини лише підкреслюють, наскільки звичним і мирним на перший погляд є життя в Талсі. Тут не було ані розмов про таємничі символи, ані натяків на щось підозріле чи небезпечне. Від цього відчуття буденності та нормальності Джейкобу ставало ще тривожніше. Адже все, що він бачив і відчував, здавалося, залишалося непоміченим оточуючими.

Закінчивши дивитися новини, Джейкоб у задумливості сидів перед телевізором, повільно потягуючи чай. Щось турбувало його. Спокійні, навіть трохи нудні новини не відповідали реальності, яку він відчував навколо себе. Ці дивні символи, нічні вогні, збори в парку - усе це не могло бути плодом його уяви. Але в новинах показували лише ті події, які були звичайними для місцевого міста.

Джейкоб почав внутрішньо сумніватися. «Може, вони справді перебільшують? Може, це моя параноя, і я бачу змови там, де їх немає?» Але ці думки не приносили полегшення. Що, якщо те, що я бачив, було лише верхівкою айсберга? Що, якщо ці новини були спеціально створені, щоб приховати правду і заспокоїти населення?»

Джейкоб був одержимий ідеєю, що, можливо, змовники не тільки існують, а й обіймають високі пости. Можливо, вони контролюють телеканали і замовчують місцеві новини. Це пояснило б, чому ніхто не розповідає про те, що бачив, чому не згадує про дивні символи та нічні збіговиська. Чи телебачення просто не наважується висвітлювати подібні теми, боячись викликати паніку серед жителів? Можливо, місцева влада теж намагається приховати неприємні факти?

Ці думки проносилися в голові Джейкоба і переслідували його. Його розум коливався між раціональними поясненнями і страхом перед невідомістю. Спроби знайти відповіді тільки посилювали його сумніви. Усе здавалося підозрілим. Невже він починає вірити власним ілюзіям? Чи може ві справді бачить те, що є?

Зрештою Джейкоб відчув, що його тривога тільки зростає. З кожною годиною дедалі більше й більше сумнівів долали його, змушуючи шукати істину, якої, найімовірніше, не існує. Однак він знав одне. Він мав з'ясувати, що відбувається у місті.

Джейкоб лежав у ліжку і перебирав у голові всі події минулого дня. Його вечірня пригода в парку, зустріч з наглядальником цвинтаря, розмова з братом Ендрю і новини, які не дали йому жодних зачіпок. Його голова була сповнена думок, сумнівів і питань без відповідей. Він знав, що Ендрю вже виконав велику роботу в Інтернеті, намагаючись знайти зачіпки, але Джейкоб також розумів, що має бути пильним у своїй роботі. Із цими думками Джейкоб нарешті заснув.

Вночі його захлеснули спогади про війну. Вибухи, крики, кров і уламки. ...... Джейкоб знову був там. У руїнах він відчував той самий страх і напругу. Він раптово прокинувся, на лобі виступив холодний піт. Серце шалено калатало, він намагався вирівняти дихання, але спогади все ще переслідували його.

Не в силах залишатися в ліжку, Джейкоб встав і вийшов на балкон. Холодне нічне повітря трохи остудило його розбурханий розум. Парк перед ним був темним і безмовним. Ніч була спокійною. Не було чути ні співу птахів, ні шелесту листя на деревах. Ця неприродна тиша тривожила, але водночас заспокоювала. Поступово дихання Джейкоба стабілізувалося, а серце заспокоїлося.

Джейкоб постояв трохи, озираючи парк, намагаючись вловити будь-який рух або звук, але не помітив нічого незвичайного. Може, це просто збіг, - подумав він, але внутрішньо розумів, що щось не так. Він вирішив лягти спати, вирішивши, що завтра йому знадобляться сили.

Забравшись під ковдру, Джейкоб постарався відігнати тривожні думки і зосередитися тільки на завтрашньому дні. Він планував уважніше прислухатися до розмов, перевіряти, чи не згадував хто-небудь що-небудь підозріле, і шукати інші підказки. Але зараз важливо було відпочити. Адже завтра був новий день і нові можливості.