Читати книгу - "Випадковий свідок, Мерайя Д Рок"

                - І вдавав би й надалі, якби я не викликав його. І якби йому не повідомили, що Біллі – його син.

                - Саме так. – вагомо промовила Ерін. – Ви просто тицьнули носом цього чоловіка в його минуле.

                - Думаєш? – Малкольм навіть не наважився вимовити вголос те, про що подумав.

                - Адам Фінлі не має наших можливостей, босе. Він дізнався усе, що спромігся. І навіть це коштувало Аннет життя. І коштувало би життя Адаму, якби не особливо дбайливий янгол-охоронець…

                - Так, він явно в сорочці народився. – погодився Малкольм. – Дякую, Ерін. Ти дуже допомогла.

                - Я знаю. – вона злегка посміхнулася. – А тепер розповідай, що ви там накопали, а мені не розповіли. Про Біллі я вже зрозуміла.

                - Власне, це все. – Малкольм розвів руками. – Біллі ховається. Джо тепер теж ховається – на фермі його не було. Старший Біллі… Власне, зараз ми спробуємо перевірити того невідомого, про якого ти казала. І якщо то він…

                - Я думаю, то він. Треба запросили зразок ДНК з Центру генетичних досліджень…

                - Я зроблю запит, не турбуйся. – детектив посміхнувся. – І будемо копати далі. Адам… Зайду до нього, скажу, що він провів чудову роботу.

                - Зайди, босе. – кивнула Ерін. – Він буде радий. Але… Чому, якщо той невідомий і справді Біллі, він став жертвою?

                - Запитаю про це у Сари, щойно отримаю підтвердження цієї теорії. – похмуро відповів Малкольм, підіймаючись і крісла, в яке він сів. – Думаю, час цій дамочці говорити правду. Її брехня затягнулася в часі…