Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Стрiла Часу, Олександр Павлович Бердник 📚 - Українською

Читати книгу - "Стрiла Часу, Олександр Павлович Бердник"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стрiла Часу" автора Олександр Павлович Бердник. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 86
Перейти на сторінку:
нарада економічних володарів планети. На нараді виступив сей Нур. Він говорив різко, прямо, відверто:

— Та-іна напередодні революції. Назріває соціальний вибух. Його не зупинять ні терор, ні провокації, ні в’язниці на планеті Ойса. Вихід один — треба знайти нові шляхи для докорінних соціальних змін.

Я пропоную вам такий шлях. Якщо ви підете ним, то влада над світом перейде до рук групи людей, які диктуватимуть народу свою волю — волю богів. Ми здійснимо грандіозний план перебудови суспільства, рівного якому не знала і не знатиме історія. Ми створимо світ, де процвітатиме каста мислителів, учених, творців. Сіра маса рабів, яку ми залишимо в живих, виконуватиме вказівки володарів. Ми не допустимо їх до нашого кола. Вони будуть забезпечені їжею, одежею, видовищами. Вони матимуть все, що потрібно для підтримання ситого життя. Але разом з тим вони усвідомлюватимуть, що ні їм, ні дітям їхнім не зрівнятися з колом людей-богів…

Проект сей Нура був одностайно схвалений. І через кілька років почалися події, про які розповідаю я, історик Зі-ур».

* * *

Над планетою повзли низькі густі хмари. їх темно-сіра пелена, здавалося, обгортала Рра товстою, непрозорою ковдрою. Морок жахливих ночей чергувався тут з похмурими сутінками днів. Цон-і майже ніколи не показувався з-за вічної імли…

Сіт стояв на майданчику біля гігантського корпусу корабля і похмуро дивився на пейзаж чужого світу. Невже тут доведеться створювати нову колиску людства? Скільки людей зможе врятуватися? Що терпітимуть переселенці, які небезпеки чекають на них? Адже вся сила і влада буде в руках тих, хто побудував кораблі і організував переселення!

До Сіта підійшов помічник, його обличчя закривала маска біофільтра. Така ж маска була на обличчі астропілота.

— Які новини з Та-іни? — похмуро запитав Сіт.

— Все як і раніше. Прискорення наростає. Загальна паніка. Умт наказує повернути кораблі на Та-іну за новою партією переселенців…

— Прокляття! — вилаявся Сіт. — Ми не знаємо, що робити з цими! Хай би він сам пожив тут хоча б один день!..

Помічник з ненавистю поглянув навколо.

— Скільки цей підлий Рра забрав наших товаришів! Уже загинуло більше трьохсот чоловік… Лише від бактерій вмерло біля третини! І це за три дні!

— Передайте ще раз мій суворий наказ, — сухо перервав його Сіт. — Ні в якому разі не виходити назовні без маски.

— Слухай, сей Сіт! Значить, повідомити переселенців про відліт кораблів?

— Так!

Їх розмову перервали далекі крики. Сіт тривожно прислухався, запитливо поглянув на помічника.

— Що б це могло значити? Де крики?

— Напевне, знову баталія!

— Подати всюдихід! — наказав Сіт. — Негайно!

Помічник зіскочив з майданчика, зник унизу. Незабаром, тихо завиваючи, з-під корпуса корабля виповз невеликий всюдихід з прозорим ковпаком. Сіт сів у машину і швидко рушив туди, де чулися крики.

Машина їхала через центр велетенського табору, розташованого всередині гігантського кільця з п’ятдесяти космічних кораблів. їх гострі верхівки ховалися в темній масі густих, низьких хмар. Від землі підіймалися гнилі випари, повітря було важке і затхле. Відразу ж за кільцем кораблів бовваніла в туманній далині стіна непрохідних джунглів зловісного чорного і зелено-чорного кольору. Ще далі тягнулися безконечні болота з мільйонами жахливих тварюк…

Всюдихід швидко промчав через розчищену площу табору-Крики зазвучали виразніше. Почулися постріли променевих рушниць, потім оглушливий грізний рев. Сіт побачив, як один з кораблів похитнувся і повільно впав набік. Сотні маленьких постатей з жахом кинулися врозтіч. Над кораблем з’явилася гігантська потвора з велетенською вишкіреною пащею і маленькими очицями під приплюснутим лобом. Потвора підняла над ракетою широкі кінцівки з величезними кігтями і вдарила ними по корпусу. Метал прогнувся під жахливими ударами.

— Там же діти! — скажено закричав Сіт. — Увімкніть променеві гармати!

Потвора схопила зубами стабілізатор корабля, намагаючись відгризти його. Помічник Сіта тремтячими руками спрямував на звірюку струмінь атомного полум’я. Потвора не звернула на це ніякої уваги.

— Даремна справа! — крикнув здалеку хтось. — Ми пробували! Променева зброя не допомагає!

— Звичайною гарматою! — люто рикнув Сіт. — Бронебійним снарядом! Напевно, вона має протипроменевий захист!..

Помічник дав чергу з швидкострільної гармати. Снаряди влучили в морду потвори. Ринула чорна кров. Звірюка з хрипом піднялася на задні лапи, випросталася на весь колосальний зріст і з гуркотом бебехнулася вниз, ламаючи густі зарості джунглів. Люди радісно закричали, збігаючись до всюдихода Сіта.

— Що тут сталося? — крикнув астропілот, заглушаючи шум.



— Ми почали будівництво за планом, — відповів керівник робіт. — Спочатку все було спокійно. Потім з болота виповзли якісь гади — їх було не менше десятка — і накинулися на робітників. Ми їх знищили, але в бою загинуло десять товаришів. Потім ця потвора… її не вражала ніяка зброя! Вона задушила п’ятдесят чоловік!..

Навколо залунали гнівні вигуки. Очі переселенців блищали люттю і страхом.

— Ми не хочемо більше так жити! Краще загинути на Та-іні разом з усіма людьми! Кожного дня жертви, хвороби! Хто на черзі завтра? Сіт! Треба щось робити!

— Тихо, хлопці! — нахмурився Сіт. — Галасуванням справі не зарадиш! Умт наказує повернути кораблі на Та-іну за новою партією переселенців! Але при такій ситуації… це загибель! Цей світ не пристосований для життя. Я поставлю питання про переселення на Гро-очу, хоч це й далі, ніж Рра. Гро-оча — тепла і світла планета, на ній ми зможемо знайти місця, Де нема потвор…

Сіт не закінчив фрази. До юрби переселенців повним ходом під’їхав маленький всюдихід. З нього зліз радист головного корабля. Він

1 ... 45 46 47 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стрiла Часу, Олександр Павлович Бердник», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стрiла Часу, Олександр Павлович Бердник"