Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

Розділ 8

- Ти як почуваєшся? - запитав Фіск, намагаючись дивитися в очі, а не нижче, подаючи Маарі комбінезон, після того, як вона покинула медичну капсулу. На щастя, медична капсула мала в собі понад сто автоматичних режимів, очищення крові було одним із них. Інакше Фіск і не уявляв, як би вони налаштовували капсулу для Маарі. У них лише в Журта була нейромережа, але в нього не було медичних баз знань. Та що там, у нього було лише десяток початкових баз з техніки. На більше грошей, що виділяються дитячим будинком, не вистачало, і до катастрофи Журт шукав можливість підзаробити на більш просунуті бази знань.

       - Ти такий смішний,- розсміялася Маарі, але це була гра, насправді вона дуже сильно ніяковіла. Причому не стільки того, що Фіск побачить її голою, скільки того, що в неї маленькі груди, тоді як деякі ровесниці з дитячого будинку мали навіть другий розмір. Та й легкий жирок на животі її бентежив, але Маарі намагалася зробити вигляд, що це її не хвилює... - Дивись, тобі можна... - проникливим голосом промовила вона, через що Фіск гучно ковтнув слину. Хоч би як він себе контролював, але він був підліток, і гола дівчина, до того ж його кохана, сильно притягувала до себе.

      - Краще не буду, а то мій розум починає думати про інше,- вимовив Фіск, усе ж опустивши очі нижче. Після чого вимушено відвернувся вбік, зробивши вигляд, що розглядає купки електронного обладнання, які він демонтував, поки Маарі лікувалася.

         - Помітно, - вимовила вона, подивившись трохи нижче пояса Фіска. - А якщо я не проти,- прийняла Маарі позу сексуальніше.

         - Ви скоро там? - почули хлопці голос Журта. Маарі одразу рвонула на себе комбінезон і почала судорожно натягувати.

         - П'ять хвилин,- крикнув Фіск у відповідь, після чого повернувся до Маарі,- Зараз не місце і не час. - у його голосі чувся просто океан жалю. 

Через п'ять хвилин вони виповзли з медвідсіку корабля. Поруч із проходом на палубі сидів Журт. Його комбінезон був увесь у мастилі, і виглядав він так, наче викупався в мастилі.

         Фіск, відверто кажучи, не надто спочатку оцінював знання і вміння Журта, але той за час роботи на кораблі показав, що на техніці знається набагато краще за Фіска, чим і заслужив його повагу.

З того моменту, як вони проникли на корабель, минуло вже понад шість годин, за цей час вони змогли повністю зарядити БТР і провести очищення крові Маарі в медичній капсулі, і більше їм робити на кораблі не було чого.

          Залишалося забрати демонтоване обладнання, яке чимось сподобалося Журту і можна було вирушати на точку зустрічі з Дірном. Насправді Фіск дуже хотів, щоб з'явився дорослий, який би подбав про них. Зовні він намагався не показувати, але він втомився, втомився від відповідальності і хотів знову стати звичайною дитиною, про яку піклуються дорослі і знають, що робити краще.

        - Я закінчив, конденсатор закріпив на даху. Думаю, на дві-три повні зарядки його повинно вистачити,- промовив втомлений Журт. Весь цей час, поки Маарі лікувалася, Журт працював не покладаючи рук і заслуговував на повноцінний відпочинок, але спочатку треба було закінчити справи на кораблі.

         - Що будемо робити з ним? - запитала Маарі, стукнувши лежачого пірата своєю ніжкою в живіт. Той після уколу, який йому зробила Маарі, так і не прокинувся за цей час. Медичний діагност з аптечки показував, що стан його здоров'я погіршувався. Якщо нічого не зробити, то годин через десять він мав померти самостійно. 

         - Я не зможу вбити його,- вимовив Фіск, лаючи себе за свою нерішучість. Він прекрасно розумів, що ця людина заслуговувала на смерть, але він не міг.

        - Із собою ми його теж не можемо взяти, - вимовила Маарі, - Ще й витрачати на нього обмежені ресурси аптечки, - сіла поверх пірата Маарі. Вона взагалі його за людину не вважала.

        - Думаю, варто запхати його назад у медичну капсулу, нехай собі лежить. Там він не здохне найближчий місяць точно.  Може потім його хтось і дістане звідти, але це будемо вже не ми.- відповів Фіск.

         - Тоді вперед,-промовила Маарі,- Я піду в БТР, перевірю дітей.

          Натягнувши маску, Маарі встала на карачки і поповзла до виходу. А Фіск із Журтом потягли пірата назад у медичний відсік.  Одна справа - вбити людину, захищаючись, і інша - ось так, несвідомого і беззбройного. 

           Фіск усе ще не міг остаточно розпрощатися з мораллю, яку йому втовкмачували в дитячому будинку, як і Журт. Ніхто з них не міг на себе взяти відповідальність. 

            Завантаживши зв'язане по руках і ногах тіло пірата назад до медичної капсули і зачинивши кришку, Фіск полегшено видихнув. Він немов гору з плечей скинув, тепер питання з піратом вирішуватиме хтось інший. Може, й по-дитячому, але ж він і був дитиною.

            Журт тим часом почав складати в сумку все електронне обладнання, яке можна було забрати. Фіск же, розвернувшись знову до капсули, уважно її оглянув і запитав у    Журта.

            - Як думаєш, якщо ми розіб'ємо панель управління, він не здохне?

            - Не повинен, але управління тоді можливе буде лише через аварійний порт.- сказав Журт.

            - Тоді,- після цього Фіск підняв металеву балку і з усієї сили вдарив нею по панелі управління. Вона не була розрахована на таке грубе поводження, і на всі боки відразу полетіли осколки екрана. А сама капсула увійшла в аварійний режим роботи. - Навіть якщо тепер він прокинеться, то вибратися вже не зможе.

     Журт на ці слова ніяк не прореагував, він не хотів жодним чином бути пов'язаним із цим рішенням. Незважаючи на те, що він був старший за Фіска, він був куди менш ініціативним і рішучим. 

          А тому просто продовжив збирати обладнання в сумку. Себе Журт запевнив, що не має жодного стосунку до рішення Фіска. Сам Фіск вирішив, що зробив усе, що міг і, підхопивши першу вже зібрану сумку, поповз у БТР.