Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Принцеса для демона, Стефанія Лін 📚 - Українською

Читати книгу - "Принцеса для демона, Стефанія Лін"

1 071
0
04.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Принцеса для демона" автора Стефанія Лін. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 61
Перейти на сторінку:
Глава 18

Боляче падаю на траву. Ні. Землю. Чорну, суху землю. Гілки та каміння врізаються у мою нову сукню, яку до речі й не шкода зовсім. Сідаю й з ненавистю у погляді потираю збиті коліна. Прибила б цього Сеера, так ні, договір на крові знятий, гад взагалі безсмертний, ще й демон! Ніякої справедливості у цьому світі. Бідна я!

А потім бачу межу Долини Пісків. Та й саму Долину. Дивно, адже простір наче ділиться на дві частини.

Одна - соковито зелена, яскрава, ліворуч від мене. Небо над океаном зелені, дерев, квітів блакитне, насичене, сонце яскраво пестить кожну стеблинку своїм теплом й дарує радість. А от праворуч просто жах: темна, мертва земля, тріснувша майже всюди, ніби пережила страшну засуху. Жодного клаптику трави чи хоч однієї квіточки. Жодного живого дерева. Лише сухі, криві, ніби їм боляче стояти рівно, гілки, які, впевнена, у темряві схожі на монстрів. Що вже казати про небо і відсутність сонця...тут цього немає. Над головами буде висіти сіре полотно зіткане тим, хто явно ненавидить все живе. А сонце, воно, гадаю, боїться дотягнутись на ці землі навіть одним промінцем.

– Ми рівно між життям та смертю. Я б сказав саме на межі, що ділить ці два простори. – Демоняка тут як тут, нависає над своєю жертвою, ну мною, й вирішив вдаритись у розповіді.

– І тільки тут діє магія, так братику? – Мельхом вже тут. Ставить Сееру руку на плече, м'яко повертає до себе й підморгує мені, поки встаю й типу стріпую пил з сукні.

– Лелька! – Дашка сичить позаду мене. – Чого стоїш, пішли, Мель вже відкрив портал! Швидше!

Подруга тягне за руку, а я …. якогось біса озираюсь на демона. Навіщо? З якою метою? Нічого хорошого він мені не дав, крім оргазму, але це явно не те, заради чого можна продовжити шлях й віддати себе у жертву. Так чому ж якось важко на душі? Наче тягар впав на плечі й тепер хоче прибити до землі. Чому так не хочеться йти, і провести хоч день без імператора - козла? Що за чортівня?

– Лель!

– Йдемо!

Відвертаюсь й мчу за подругою.

Не потрібно жалкувати. Не потрібно боятись. Потрібно діяти. Тікати. Знайти відьму і врешті врятувати своє життя.

Подумаєш, серце боляче стискається. Це нічого не означає. Це ж просто серце. Дурне, не розумне, наївне. Що воно розуміє і знає, правда? Найголовніше – вижити. Хіба я народжена для всіляких жертвоприношень? Ні. Так якого, блін, біса така засмучена і розгублена?

Ми, на мій подив, якось все-таки непоміченими опиняємось за деревами. Приємно йти по соковитій траві й знати, що через кілька хвилин не потрібно буде топати за Демонякою сухим ґрунтом та знати – смерть вже близько, чатує, чекає, готова схопити за горло.

Перед нами у повітрі майоріє портал. Він схвильовано рухає потоками повітря, наче хвилями, очікує на мене, запрошує. Потрібно тільки зробити крок.

– Даш, – повертаюсь до подруги, – я буду сумувати, і..люблю тебе. Не знаю чи знайду ту відьму, чи потраплю додому, чи вдасться все, але хочу щоб ти знала, мені тебе не вистачатиме.

– Знаю. І мені. – Схлипує подруга. – Просто знайди ту бабку-ягу і повернись додому, врятуй себе.

– Спробую.

Ми міцно обіймаємось, знаючи, що бачимось востаннє, дійсно востаннє. Більше не буде дзвінків і колективних занять спортом, зітхань, що життя несправедливе і дружньої підтримки.

І Шаала тут. Кицюня дивиться золотавим поглядом з розумінням, наче усвідомлює, що мені доводиться тікати. Втикається мордочкою у руки, а потім взагалі встає на задні лапи, передні ставить на плечі й нахабно облизує обличчя. Нявкає й швидко зникає поміж дерев.

Попрощалась.

Та, хто мала б ненавидіти.

Видихаю, рахую до трьох й заходжу у портал. Коротка мить і я стою на базарі. На справжньому, мать його, базарі! Повно відкритих наметів з дерев'яними вітринами, на яких, що тільки не продають: від фруктів до одягу та дорогоцінностей.

Розгублено озираюсь роздивляючись все навколо. Звідусіль йдуть люди, і не тільки. Тут повно дивних для мене створінь. Ось повз пройшла гномка, серйозно, яка штовхає мене маленьким плечем й фиркає, чого це я тут пройти не даю. Ось пропливає дивне створіння, явно створене з тіні, адже ніг у нього не бачу. І демони. З темними очима. Ходять, ніби в себе вдома. І феї. Різнобарвні, як метелики, з крильцями за спинами та сріблястим волоссям. І це ще не всі. Тут реально наче з якихось фентезійних ігор зібралися всі дивні творіння цього світу. Може творці ігор теж потрапляли в інший світ? Хоча, добре тут хоч орків немає. Бо це було б вже занадто.

Несподівано бачу Скоге. Сріблясте довге волосся у феї, ой, ну фейрі, так, зав'язане у хвіст, крильця мерехтять під сонцем, тонке та граціозне тіло вправно оминає натовп.

Серце пришвидшує ритм. Потрібно сховатись. Він же точно здасть Сееру. Озираюсь у різні боки й швидко ховаюсь за одним торговим наметом, й удаю, що просто покупець, якого дуже зацікавили….емм...уявіть, набори для БДСМ. Ну точно вони. Батоги, затискачі зі шкіри, зброя, щось на кшталт наручників, якісь кляпи. Прям ого!

– Леді цікавить зброя для виловлювання мілких драків?

– Драків? – Повторюю. Господи, а це ще хто такі?

– Леді не з наших країв. – З розумінням протягує продавець. – Леді людина.

Нарешті я дивлюсь на цього чоловіка. Краще б не робила цього. Обличчя схоже на...блін, навіть важко знайти порівняння, стару шкіру, ніс ніби у змії, але погляд ясний. На чолі татуювання срібним кольором чи мітка, хто його знає. А от тіло затягнуте в балахон з міцної тканини.

– Драки, леді, то мілкі створіння, які не дають господарям нормально жити у своїх володіннях. Відлякують удачу та щастя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 45 46 47 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Принцеса для демона, Стефанія Лін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Принцеса для демона, Стефанія Лін"