Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Лія

«Відновився», - від несподівано пролунавшого голосу Деміона в голові, Лія спіткнулася.

Чоловік лише косо подивився в її бік, продовжуючи шлях. І як і раніше не відпускав руку.

«Так важко відновлювався. Але ж за життя це була така дрібниця, раз - і перенісся, а зараз... Не просто бути духом », - все скаржився Деміон, а потім замовк.

«А куди це ти йдеш? хм ... хто тебе тягне? »

«Я не знаю його імені. Але, це він мене переслідував », - косо глянувши на свого вимушеного супутника, відповіла Лія.

«Знайшов у моїй схованці! - обурився Деміон - Бути такого не може. Так, зараз я його роздивлюся. Хто так спритно знайшов нас », - обурювався дух, явно незадоволений, що його геніальний притулок так швидко вирахували.

Лія побачила поруч з собою силует Деміона. Він порівнявся з нею, потім обігнав, став вдивлятися в її стража.

Дух завмер у повітрі. Лія готова була заприсягтися, що бачить, як Деміон блідне, хоча як прозора сфера може бліднути?

Друг так і стояв на місці, а вони пройшли крізь нього, не відчувши ніяких коливань повітря.

«Рей ...» - почула Лія голос Деміона. Скільки емоцій було в цьому слові. Радість, недовіра, любов, біль. Які почуття випробовував дух.

"Ти знаєш його?"

«Так. Знаю », - сказав друг, про щось задумавшись.

«Спасибі тобі, Ліє. Ти неймовірна. Я так тобі зобов'язаний. Яка ж ти все-таки унікальна і неповторна », - зовсім тихо і з великою вдячністю сказав Деміон.

«Ти що там, в невіданні розум втратив?» - перебила його Лія.

«Нам треба з тобою серйозно поговорити».

«Слухаю уважно», - подумки відповіла співрозмовнику дівчина.

«Це у нього ти камінь сили вкрала?» - раптом пожвавішав дух.

«У нього», - похмуро підтвердила Лія.

Деміон засміявся так щасливо, і щиро, що хотілося сміятися разом з ним.

«Свиснути камінь у Рея», - продовжував сміятися Деміон.

Попереду показався красивий міст. Здавалося, він зроблений із зеленої лози, а в центрі лоза ставала жовто - червоного кольору, з бутонами рожевих квітів.

Лія замилувалася рікою і таким загадковим мостом. Вона не зустрічала на території Ароса таких місць. Мабуть, його спорудили для закоханих. Романтично і красиво одночасно.

«Хм. Цікава у Рея задумка », - пролунав голос Деміона в її голові.

Голос був задумливим, немов дух намагався розв'язати якусь задачу, але не знав чи правильно робить.

"Тобто?"

«Це міст правди, - зітхнув друг. - Ще його називають правдивий міст. Коли ви дійдете до рожевих анемон40, той, хто йде з тобою поруч, пізнає твою сутність. Зможе прочитати твою ауру ».

«Значить Треба цього уникнути».

«Рей хороший. Ти можеш йому довіритися ».

«Ще чого. Чого це ти на його боці? ».

«Ліє, тут не може бути варіантів», - запротестував Деміон.

"Ти допоможеш мені?"

«Якщо так хочеш, то звичайно допоможу».

«Нам не треба, щоб він дізнався, що я іномірянка. Допомагай ».

Лія зупинилася і, тримаючись рукою за найближче дерево, зняла туфельку, демонстративно щось з неї витрушуючи. Рей недовірливо подивився на дії своєї полонянки.

«Розкажи детально принцип дії вашого моста?»

Лія тягнула час, розробляючи в голові план, як уникнути перевірки загадкового моста.

«Там, у квітах, обабіч мосту, якраз один навпроти одного, заховані камені правди - даніони41. Їх ще називали камені вірності, історію створення моста пропускаю. Так ось, для того, щоб дізнатися, хто перед тобою, треба взяти людину двома руками за зап'ястя. Зазвичай жінка бере чоловіка за ліве зап'ястя, а чоловік свою супутницю за праве. За допомогою каменів пари дізнаються все один про одного, показуючи свою сутність і відкриваючи таємниці.Такий собі акт довіри. І кожен може поставити одне питання, відповідь на яке побачить в образі. Якщо ж тільки один партнер бере іншого за зап'ястя, то тільки він бачить ауру і суть іншого. Вони можуть поставити одне одному по одному питанню, якщо прозвучить брехня, той, що запитував, дізнається про це ».

Лія взула туфельку і, не поспішаючи, пішла з Реєм, сповільнюючи крок.

«Коротше, я в прольоті в обох випадках. Він побачить мою приналежність до іншого світу, а я, навіть якщо зможу перехопити його руку, швидше за все не побачу нічого. Яка ймовірність, що ці камені на мене не подіють? »- сама з собою розмовляла дівчина.

«Це сила артефактів, ми не знаємо, як ти на них реагуєш. Ризикуватимемо? ».

«Ні, - не задумуючись відповіла Лія. - Як можна обдурити міст? »

«Міст ніяк. А ось Рея треба якось відволікти і проскочить повз камені », - порадив Деміон.

«А де гарантія, що він назад мене не потягне?»

«Мости не гойдалки, - мудро зауважила дух. - Якщо ви пройдете камені не здійснивши ритуал, повторити проходження можна буде тільки з іншою людиною », - заспокоїв друг.

Вони почали підійматися по мосту.

«Як його можна відволікти?»

"Не знаю. Полоскочи його. Він страшенно боїться лоскоту », - запропонував Деміон.

«Пфф, так собі план»

«Ну, штовхни його», - розмірковував дух.

«Це мені до вподоби. Як тільки залишиться до каменів два кроки, відразу говори. Не підведи мене".

«Як скажеш, буду чекати вас там».

Чим ближче вони підходили до центру мосту, тим сильніше Рей здавлював руку Лії. Вона всім тілом відчувала його зосередженість і бажання якомога швидше підвести її до каменів.

_________________

[Анемони 40] - витончені трав'янисті рослини, що підкорюють різноманітністю забарвлень і форм бутонів. Ці багаторічники мають ефектний вигляд в оточенні інших представників флори

[Даніони41] кристали правди.