Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Королівство у спадок, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Королівство у спадок, Олег Говда"

1 088
0
30.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королівство у спадок" автора Олег Говда. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 105
Перейти на сторінку:

— Гаразд, про це пізніше... Чому свинорил, можу здогадатися. А золото? З якого боку має стосунок?

— Це послід чудовиська…

Кумедно! Несподіване трактування легенди про золоту антилопу або про бідолаху Мідаса, який перетворив на золото навіть власну дочку. Тутешні билинники у винахідливості переплюнули всіх попередніх.

— Ти хочеш сказати, що ммм… свинорил, як би це м'якше… гадить золотом?

— Начебто… — абсолютно серйозно підтвердила амазонка.

— Ну, тоді не даремно удачу називають синім птахом, — я з вдячністю подивився на орланчика. — Це ми вдало зайшли. Залишилося лише два завдання вирішити. Знайти лігво чудовиська. Упевнений, головний туалет у нього не надто далеко від житла. І… подумати, як доставити здобич у замок. Золото, на жаль, страшенно важке.

— Ей-ей… — помахала перед очима долонькою Леонідія. — Ти ще дещо забув. Чи не дочув… Свинорила не можна вбити!

— Чому? Чудово пам'ятаю. Ні мечем, ні стрілою... А ще чимось прикінчити його пробували? Спалити? Втопити?

Амазонка замислилась. От тільки відповісти не встигла. Спершу почулося хлюпання, ніби в озері плескалася велика риба, а потім і гілки затріщали. Весь цей шум наближався повільно, зі швидкістю асфальтного катка. І такою ж невмолимістю.

— Думаєш, це воно?

Дівчина не відповіла. Ну, правильно, теж знайшов що запитати. Та ж не серед гамірного балу знаходимося. Чужі тут точно не ходять.

Про всяк випадок ми відступили на єдиний клаптик суші. Як би там не було — і боротися, і вмирати приємніше, стоячи на землі, ніж потопаючи по щиколотки у смердючій багнюці. Навіть, якщо та приховує у собі незліченні скарби.

Тріск став гучнішим… Вже навіть було помітно, як тремтять верхівки дерев. Ті самі, що здавались мертвими… Що вказувало на чималий зріст та вагу чудовиська. Хлюпання змінилося неприємним і в'язким чавканням. Немов трясовина теж обурювалася вторгненню і не хотіла відпускати здобич.

Майнула думка: а раптом пощастить і тварюка потопне? Але час минав, а розмірена хода не тільки не вщухла, але ще й помітно наблизилася.

— Думаю, треба зняти з себе все зайве... — видавив ідею. Щоб не мовчати. Нерви не залізні. — Якщо свинорил і в бою такий самий повільний, то наша фора — легкість рухів. І треба цю можливість використати по максимуму. Залишаємо тільки зброю. Навіть піхви геть.

Оскільки Леонідія не мала готової відповіді, то погодилася. І модрина на острівці перетворилася на новорічну ялинку. Яку, замість іграшок, прикрасили шолом амазонки, кіраса, моя кольчуга, піхви від меча та Місячного Лиску. Колчан зі стрілами та лук. Думаю, вона і спідницю не посоромилася б зняти, якби та хоч на кілограм важча була. Там же зависли й обидва речі... А насамкінець, я підняв із землі, посадив на рівні голови і прив'язав до стовбура пташеня. На всякий випадок…

— Не бійся, Сінільго… — промовив заспокійливо прямо у пташине око. — Якщо зрозумію, що нам кердик, розв'яжу та відпущу. Тоді ти вже сама рятуйся.

Поки готувалися, чудовисько підійшло ще ближче. Достатньо, щоб угледіти його силует крізь рідкий підлісок.

І відразу стало зрозуміло, що жодна інша назва йому не пасувала би краще.

Природа зліпила монстра з трьох тварин. Лося, ведмедя та кабана... Від лося чудовисько одержало тулуб, від ведмедя — шкуру та лапи. А від кабана — рило. Величезне, свиняче рило. З рожевим п'ятачком і іклами. Довжиною зовсім трохи поступаючись крокодилячій пащі. Напевно, довгонога Елізія крокодилів ніколи не бачила, бо не водяться вони в степах, так що не могла порівняти. Тому чудовисько і не стало крокорилом. Хоча яка різниця? Битися нам належить не з назвою, а кігтями та іклами.

— Який жах… — оцінила звірятко Леонідія.

 — Та вже… Познущалася з нього матінка природа. Мабуть, тому воно й таке непривітне. Хоча, готовий закластися, тут не обійшлося без магів. Тільки людина здатна на подібне божевілля. Природа завжди скупа та раціональна.

Відповідь амазонки потонула в страшному реві. Настільки гучному, що довелося заткнути вуха руками. Потвора нас помітила.

1 ... 45 46 47 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство у спадок, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королівство у спадок, Олег Говда"