Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"

Наступне наше побачення з Тейлором ми провели, гуляючи парком. Він тримав мене за руку і розповідав про зустріч із сім'єю в неділю. Тейлор кумедно описував те, як його маленький племінник Скотт вирішив скупатися в басейні, при цьому поїдаючи морозиво. Вся сім'я вмовляла його цього не робити, але малюк не послухався. А потім батькам дитини буквально довелося видирати з рук малюка морозиво, яке він знатно викупав у воді. Здавалося б, нічого особливо смішного в ситуації не було, але Тейлор зумів піднести її так, що, я думала, лопну від сміху.

Потім ми присіли у відкритій кав'ярні, де замовили сендвічі та холодні напої.

- Розкажи про своє студентське життя, - попросила я.

- О, воно дуже насичене, - з усмішкою відповів Тейлор. - Я граю у футбол. Щоправда, особливо не мрію потрапити до професійної ліги, але, якщо раптом сподобаюся якомусь клубу, напевно, не буду чинити опір тому, щоб зробити спортивну кар'єру.

- Тобто, ти не дуже стараєшся? - піддражнила я.

- Узагалі не стараюся, - спокійно відповів він. - Граю для задоволення.

- А як же амбіції?

Тейлор у зневажливому жесті знизав плечима.

- У мене їх немає.

- Тобто, ти просто пливеш за течією?

- Ну, так, - відповів він спокійно.

Поки офіціант розставляв перед нами їжу з напоями, я дивилася на Тейлора і намагалася зрозуміти, як таке може бути, щоб у людини геть відсутнє прагнення до підкорення нових вершин? Він нагадав нашого сусіда містера Вокера. Він усе життя пропрацював сантехніком. Ні, я не маю нічого проти робітничих спеціальностей, але коли в тебе в кишені диплом інженера якихось там супер-машин, то досить дивно ним не скористатися. Коли я поставила містеру Вокеру запитання про це, він так само, як Тейлор, знизав плечима, і сказав щось на кшталт: "Мені на хліб вистачає, а більше мені й не потрібно". Думаю, місіс Вокер пішла від нього саме з цієї причини п'ятнадцять років тому.

Ми приступили до своєї їжі, але я все ще подумки пережовувала слова Тейлора.

- А що каже твій тренер із цього приводу? - не вгамовувалася я.

- Уже нічого.

- Уже?

- Ага. Він махнув на мене рукою приблизно рік тому.

- Тобто до цього він намагався переконати тебе в тому, що ти можеш більше?

- Так. Він пророкував мені місце в Лізі, але через мою "лінь", - сказав він, малюючи в повітрі лапки, - "я ні чорта не доб'юся". Кінець цитати.

- І тебе така ситуація влаштовує?

Він знову знизав плечем.

- Цілком.

Я вирішила, що з мене досить вислуховувати про те, як людина просто пускає свої таланти за вітром, тому я вирішила змінити тему.

- А що стосується розваг у коледжі?

- Я перебуваю в братстві. Ми проводимо дуже круті вечірки в нашому будинку. Тобі треба якось приїхати. Це справді епічні тусовки. Дівчата приходять практично голими. - Він пограв бровами.

- Гм, - відгукнулася я, не знаючи, що сказати на його останню фразу. - І багато там дівчат?

- Так, до нас увесь кампус з'їжджається, - гордо відповів він.

Повисла пауза, під час якої я не зводила погляду з Тейлора. Він справді був настільки простий і безтурботний, чи просто прикидався ідіотом, намагаючись показати мені, що між нами це лише тимчасові ігри на літо? Через кілька хвилин він підняв погляд від своєї тарілки і перестав жувати, запитально дивлячись на мене.

- Щось не так? - запитав він. Я заперечно похитала головою, і продовжила дивитися на нього. Тейлор вирівнявся на стільці, дожував шматок сендвіча і зробив ковток коли. - Я сказав щось образливе?

- Ні.

- Добре, - видихнув він, і розслабився.

- Мені от завжди було цікаво, - почала я тему, яку навіть не думала піднімати, але його розповідь про розваги змінила ситуацію, - у скільки років такі хлопці, як ти, замислюються про створення сім'ї?

- Гей, мені ще рано думати про це, мені всього двадцять два, - сказав Тейлор, відкидаючись на спинку стільця і піднімаючи руки в захисному жесті.

- Ти неправильно зрозумів мене, - зі сміхом сказала я. - Я не натякаю тобі на те, що хочу заміж. Мені просто цікаво стало. Ви так багато розважаєтеся там у будинку братства, плюс у спортсменів зазвичай досить розслаблений режим у плані навчання, з чого я роблю висновок, що у вас купа вільного часу. Так от запитання було більше про те, чи не пересичуєтеся ви жінками настільки, що потім не хочеться мати з ними нічого спільного?

Тейлор став серйозним і подався вперед, поклавши лікті на стіл.

- Я ніколи не зраджував свою дівчину.

- Тейлоре, я не про це хотіла...

- Та я зрозумів. Просто хочу, щоб ти знала, що якщо з цього... - він вказав рукою між нами, - щось вийде, то ти можеш бути впевнена в моїй вірності. Я ненавиджу брехню і зради.

У грудях кольнуло так, що мені стало важко дихати. І цей ненавидить брехунів. Мені б радіти, правда? Але я насупилася, схопила склянку зі своїм лимонадом і осушила наполовину.

- То про що ти насправді хотіла запитати?

Я видихнула і поставила склянку. Знову звернувши свою увагу на Тейлора, я запитала:

- Мені було цікаво ось що: якщо раптом ти завтра зустрінеш ту єдину, що робитимеш?

Тейлор подумав хвилину, прожувавши ще шматочок бутерброда.

- Напевно, поясню їй, як сильно вона мені подобається, а ще скажу, що поки що не готовий одружитися.

- Так і скажеш?

- Ну тобі ж сказав?

- Гадаю, я - це інше.

- Яке - інше?

- Ну, я не та сама єдина, думаю, - зам'явшись, відповіла я.

- Чому? Ми ж не знаємо, - відгукнувся Тейлор, буравлячи мене поглядом.

- Так. Не знаємо, - погодилася я.

Раптово ця тема стала мені до біса огидна. Я лаяла себе за те, що взагалі затіяла цю розмову.

- Розкажи мені про свою спеціальність в університеті, - попросила я, щоб змінити тему, і дати собі подумати, поки Тейлор у подробицях описував своє навчання.

У мені боролися дві Мелорі: одній подобалася ця безтурботність і легкість Тейлора, а другу така безвідповідальність дратувала. Мимоволі спало на думку, що, якби Тара сказала йому, що буде з ним, але тільки після весілля, мені здавалося, що він одразу ж відкине свої безглузді принципи, і вже за щонайбільше місяць одягне їй на палець обручку. Ця думка змусила мене замислитися над тим, чи буду я для когось такою ж єдиною. Тією, заради кого чоловік буде здатний кинути все, чим дорожить, тільки б бути поруч зі мною.