Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

У гільдії злодіїв Кіт теж вважав, що я займаю його місце. Але наше протистояння було відкритим, без косих поглядів, дивних запитань, інтриг і підозр. Посварилися кілька разів, ледь не пустивши кулаки в хід, і на цьому розійшлися, залишившись вірними ворогами, які за потреби легко можуть стати один для одного надійним захистом. А тут незрозуміло що відбувається. Начебто й усміхаються тобі в обличчя, за стіл один садять, а спиною повернутися страшно, того гляди ніж засадять.

На щастя, після моєї емоційної промови, мене більше ніхто чіпати не став або ж хлопці просто втомилися. Головне, що всі загасили свічки та лягли спати. Кімната занурилася в морок, який зрідка порушувався спалахами блискавки.

Незабаром пішов дощ і стало чутно гуркіт грому. Ця дивна музика природи, яка у багатьох дітей викликала страх, мене ж навпаки заколисувала. Викинувши з голови всі тривожні думки, я зосередився на улюблених звуках і дуже швидко заснув.