Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

Ясмін прямо з ньÜзруму стала постити в соцмережі телеканалу сенсаційну новину. Давид, пробігаючи повз, крикнув:

— Über! Ясмін, сніданок майже готовий. Ти скоро? Über!

— Über! Так, хвилинку — і буду. Über! — відповіла вона.

— …правоохоронці в ході облави на гастрономи прикордонного з Unación міста Ніцца виявили та вилучили 30 кілограмів контрабандного сиру, — тривав випуск новин, — а також дві тонни томатів, вирощених у сусідній державі й незаконно ввезених на територію Üмперії. Продукти знищено на місці конфіскації за допомогою вітчизняного вбрудовкочувача. Тепер жителі Ніцци можуть ходити в магазини без остраху бути покараними за покупку контрабанди. Über! — У кадрі задоволені öсобини стоять у чергах перед касами.

Ясмін вийшла з ньÜзруму, якраз коли Давид накривав на стіл: салат, смажені яйця, тости з джемом і кава.

— Über! А ось і сніданок. Über! — якомога спокійніше сказав Давид.

— Über! Мені так соромно, — опускаючи очі, сказала Ясмін. — За вчорашнє… — У Давида похололо всередині. — Даремно я ще й у тебе випила. Über! — винувато глянула вона.

— Über! Не переживай. Я сам не краще… — промимрив він. — Якщо тобі від цього стане легше, давай узагалі не будемо згадувати. А потім… може бути… Що скажеш? Über!

— Über! Скажу, що ми вже дуже сильно запізнюємося на роботу, — усміхнулася Ясмін. — Швидше тріскай — і побігли. Über!

Давид злегка сіпнувся від болю. Ясмін помітила. Пильно подивилася на нього.

— Über! Все гаразд? Über! — запитала вона, куштуючи салат.

— Über! Так, все чудово. Просто стрельнуло, нерв запалився на шиї або незручно спав. Не звертай уваги, — щелепа нила, не даючи нормально їсти (результат нічного удару довелося замазати гримом). — Ти каву пий, смачна. А я в туалет — і підемо. Über!

Ясмін зробила ковток. «Справді, класна кава», — подумала вона, роблячи перепост у соцмережі ЄП про чергову новинку у сфері озброєння — «Tochter9-1», надпотужну бомбу, яку назвали на честь старшої дочки Великого Вождя (імена дітей üмператора тримали в найсуворішій таємниці).

Давид обережно взяв жіночу сумку, що лежала біля ліжка. В туалеті він поклав усередину сумки пістолет, тільки зараз помітивши — несправжній (такі купують для відлякування нападників). Коли він повернувся, Ясмін дожовувала тост: — Über! Уявляєш, ядерний центр науково-дослідного інституту експериментальної фізики замовив 76 ікон святого Віссарія. Über! — сказала Ясмін, закриваючи соціальні мережі.

Давид зробив ритуальне «підкручування вусів». Ясмін знову усміхнулася.

— Über! Бувай, Дамблдоре, приємного дня тобі! Зачини, будь ласка, двері. Über!

— Über! Як мило, ти розмовляєш з домашнім ШІ. Über! — Ясмін натиснула на кнопку ліфта.

Зайшовши в телецентр, Давид спішно попрощався з Ясмін і спустився в архів. Але сконцентруватися на роботі не міг. Метався по кабінету. Його мучило почуття провини. Давид вирішив обійти сховище. Він іноді прогулювався серед рівних рядів полиць, які височіли під саму стелю. Чотири поверхи. Чотири зали. Тьмяне світло старих ламп. Архівом користувалися все менше і менше, тому перестали виділяти гроші на ремонт. Та й колег Давида по роботі в архіві давно звільнили, залишивши тільки його.

Давид бадьорим кроком перетнув залу на мінус першому поверсі. Там зберігалися матеріали за останні роки. Інформації було настільки багато, що сервери головного комп’ютера телецентру займали майже весь поверх. Лише кілька рядів було відведено для матеріалів, яких не було в системі. Вони зберігалися на мікрофлешках розміром не більше за пів сантиметра. На одній містилися цілодобові ефіри телеканалу за місяць. Флешки розкладали по комірках. Ряд з дванадцяти комірок складав цілий рік.

Давид спустився на мінус другий поверх. Там зберігали матеріали на застарілих, але ще цілком придатних носіях. Але найбільше Давиду подобалося бувати на мінус четвертому, де зберігалися старовинні відеоплівки в іржавих металевих контейнерах. На цьому поверсі давно ніхто не бував, окрім Давида. Він приходив сюди за безтурботним спокоєм.

Обійшовши залу, він попрямував уздовж останнього ряду, що закінчувався тупиком. Давид не міг викинути з голови провальне побачення з Ясмін. Він уперся в стіну з вертикальною полицею-каруселлю, завантаженою усіляким мотлохом. Давид узяв відеокасету. З обкладинки зловісно дивилася öсобина чоловічої статі в чорному капелюсі, з понівеченим від опіків обличчям і довгими гострими лезами замість пальців. Давид байдуже жбурнув касету назад. Щось яскраво блиснуло. Він потягнувся за об’єктом на далекій полиці. Давид наполовину втиснувся в карусель. Ще трохи, його пальці майже торкнулися тієї речі. І ось вона у нього в долоні — запальничка. Конструкція рипнула — карусель закрутилася. Давид втратив рівновагу і впав прямо в полицю. За мить він опинився біля стіни. Карусель зупинилася. Тишу порушив дзвінкий сміх самого Давида. Давно так не сміявся. Він відчув подув, що виходив з дірки в старому покритті стіни. Давид закрив отвір пальцем. «Звідки протяг?» — подумав він, потім вирвав шматок паперу. Він здирав шпалери, поки не стало зрозуміло, що за ними — двері. Давид вибрався з каруселі, побіг наверх, викликав Макса.

— Über! Нікого? Über!

— Чисто, — підтвердив Давид.

— Як ти? Все нормально? — запитав Максим, замикаючи за собою двері в архів.

— Ні. У мене в голові повна плутанина, — поскаржився Давид. — Мені так соромно через Ясмін. Я вам не сказав. У неї була зброя. Правда, несправжня. Пістолет, — випалив він, не перестаючи ходити туди-сюди, а потім додав: — І я знайшов дещо в сховищі.

— Ще щось? — запитав Макс.

— Це все.

— Добре. Давай по черзі. Ти впевнений, що пістолет Ясмін не бойовий?

— Über! Так, муляж, для самозахисту, просто дуже посправжньому виглядав. Я відразу не розібрався, — Давид глибоко зітхнув. — Подумав, приб’є мене на місці.

— Мабуть, її схвилювала та сама думка. Наодинці з інфікованим у нього вдома… Вона безперечно володіє прийомами самозахисту.

Давид кивнув.

— Тобі доведеться припинити спілкування з нею. Мені дуже