Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

в камеру, якби вона в нас була. Йому мали би призначити

адвоката. Ми, й справді, могли би все це провернути. Спитайте

мене. Так от, я не думаю, що ми на станції. Я думаю, це

військовий корабель. І я тут, щоб стежити за дотриманням

військової дисципліни у потенційній зоні бойових дій. Не

військової дисципліни землян. Не військової дисципліни

марсіян. А військової дисципліни ОПА. Як заведено в поясан.

Ешфорд підвівся.

— Ми не анархісти, — з абсолютно зневажливою інтонацією

промовив він.

— Виправте мене, але по-моєму, традиції ОПА передбачають, що всякого, хто ставить під загрозу корабель, відвозять до місць

відносно герметичних, — сказав Бугай.

— Ти дістав його з водяного резервуару. Це він там ставив під

загрозу корабель? Закидав би всіх ламінарією? — шорстко

зреагувала Па.

— Люди приходили на зміну в стані наркотичного сп’яніння, —

відповідаючи, Бугай сплів пальці на коліні. — Не вірите мені?

Попитайте самі. Ну, і погляньмо правді у вічі. Якими би їм ще на

неї являтися? Обсягів роботи втричі більше, ніж у нас є людей.

Порошок піксі — і вони вже не втомлюються. Не ходять на

перерви. Не сповільнюються. Виконують іще більше роботи.

Приймають нерозважливі рішення? Для того, щоб це помічати, потрібно міркувати розважливо. У нас уже є випадки

травматизму. Нелетального тільки до часу. Або й ще гірше.

— Хочете сказати, цей чоловік ніс відповідальність за

проблеми на робочих місцях? І тому ви просто його взяли

й убили? — запитав Ешфорд, але вже без такого запалу, як

раніше. Він прогнеться, як вологий картон. І Бугай зрозумів, що

капітанова слабкість цього разу зіграє йому на руку. І все одно

вона була йому ненависна.

— Я хочу сказати, що він піддавав корабель загрозі заради

власної фінансової вигоди. Все одно якби він крав повітряні

фільтри. Можете не сумніватися. Існував попит, і він

забезпечував пропозицію. Якщо його закрити, то ризик просто

підвищується. Ціна росте. Попадешся, і, може, сядеш

у в’язницю, коли повернемося на Тайко.

— І ви підвищили ставки аж до небезпеки страти.

— Ні, — відповів Бугай. — Ну, типу так, звісно. Але я не

застрелив його. Я зробив те, що годиться робити з тими, хто

ставить під загрозу корабель. Поясанам же добре відомо, що

значить викинути у відкритий космос, правда? Мова ж про

контекст.

— Це була помилка.

— У мене список на п’ятдесят прізвищ, кому він «штовхав» свій

товар, — заявив Бугай. — Дехто з нього належить до

кваліфікованих техніків. Парочка — бригадири середньої ланки.

Можна було би всіх посадити під замок. Але хто тоді

працюватиме? Хай там як, а більше вони цим не займатимуться.

Я перекрив канал постачання. Та якщо хочете, можу з ними

переговорити. Дати зрозуміти, що я пильную.

Па безрадісно хіхікнула:

— Це буде трохи проблематично зробити в камері для

ув’язнення.

— У нас немає камер для ув’язнення, — укотре повторив Бугай, говорячи так, щоб його не запідозрили в сарказмі. —

Старійшини церкви планували вирішувати все розмовами.

Ешфорд завагався. Він став схожий на кота, який ніяк не може

наважитися перестрибнути з однієї гілки на іншу. На обличчі

блукав вираз розрахунку та внутрішньої непевності. Бугай чекав.

— Більше такого повторитися не повинно, — промовив

Ешфорд. — Якщо ви приймаєте рішення викинути когось через

шлюз, то спочатку мусите узгодити це зі мною. Кнопку

натискатиму я.

— Гаразд.

— Що гаразд? — виплюнув слова Ешфорд. Бугай опустив

голову і втупився в стільницю. Він отримав те, чого хотів. Тепер

потрібно й Ешфорду дати змогу насолодитися своєю маленькою

перемогою.

— Так точно, капітане. Слухаюся. Цього більше не повториться.

— Звичайно, не повториться, чорт би тебе взяв. Повертайся до

роботи, — гаркнув Ешфорд.

— Слухаюся, капітане.

Уже за зачиненими дверима Бугай обперся об стіну й перевів

подих. Він загострено відчував усі звуки корабля: низьке гудіння

повітряних