Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

— Ці турбанси тепер використовують агенти Зовні… власників древнього арсеналу.

— У який спосіб? — Маркову здалось, що зацікавлення ґ’орміта є щирим.

— Вони формують з тієї енергії особливі плазмоїди. Стабілізовані згущення холодної плазми, в основі яких — фізика полоїдальних струмів.

— Це висновок ваших техніків?

— Так. Вони зробили такий висновок, вивчаючи так зване «вогненне посвячення», через яке проходять усі агенти власників древнього арсеналу.

— Ми чули про «цілованих вогнем». Я би просив вас передати імператорові моє прохання надати нам детальну інформацію про фізичну складову цього ритуалу. Наші фізики спробують виявити технологічні принципи створення плазмоїдів. Результати ми вам повідомимо.

— Я доповім імператорові вже сьогодні. Але де зв’язок між власниками древнього арсеналу та авреліанською червоточиною?

— Можливо, вони знають про Екуур більше за наші раси і вміють маніпулювати його енергіями… Так, думаю, що ваші техніки мають рацію. Власники древнього арсеналу використовують турбанси, що линуть із кратера Мефістофель. Це кепська новина. Доступ до таких енергетичних ресурсів відкриває можливість необмеженого пересування у тих міжвимірних локаціях, які у вас так поетично називають Темними Шляхами. Технології використання «червоточин» для оволодіння простором були відомі древнім. Колись пануюча галактична раса, ті, кого ви називаєте Великими Повзучими Отцями, побудували свої перші гіпепросторові портали саме в таких от Екуур.

— І де ж тепер ці портали?

— Ті перші, експериментальні? — перепитав резидент з інтонацією, яка здалась Маркову дивною. — Їх давно вже знищили «чорні діри», які поприповзали до старих Екуур.

— А пізніші?

— Регулярні портали Отців знищила таємнича могутня раса. Великі мандрівники, які досягли віддалених галактик. Великі майстри біологічної зброї. Ті, хто поселив зародок найпершої матки у найперше гніздо ґиргів.

— А за що вони так ненавиділи Великих Отців?

— За те саме, що й нас із вами.

— …?

— За те, що в наш із вами спосіб буття входить невідчужуваний від нашого мислення «принцип влади» і за те, що ми більше за всі інші форми свободи прагнемо безсмертя.

— Безсмертя — це форма свободи?

— Одна, я би так сказав, із найсумнівніших форм свободи. А сумнівною вона є тому, що заперечує більш зрозумілу форму свободи — смерть.

— Це філософський парадокс?

— Чому ж парадокс? Смерть звільняє нас від того страшного типу відповідальності, який проектується на вічність. Уявіть собі, що ви безсмертний і несете на собі тягар відповідальності за всі епохи, через які живете. Що вам необхідно або постійно вдосконалювати вашу особистість, відповідно до вимог нових епох, або ж, навпаки, підлаштовувати епохи під власну обмеженість. Відповідно, з цього ми можемо зробити висновок, що смерть є природним благом для тих істот, які мислять свій розвиток через принцип владної відповідальності за Суще. Через поняття вибору поміж добром і злом.

— Отже, якщо ми станемо безсмертними, ми перетворимось на щось небезпечне?

— Саме так. Великі Отці пояснили нам, що Знищувачі Шляхів вважають раси, до природного єства та, відповідно, до аксіальної матриці[39] яких закладена воля до влади, дуже небезпечними расами. Вважають нас потенційними носіями небезпеки, а отже — злом. Знищувачі переконані, що наша Галактика є чимось на кшталт зараженого злом зоряного острова. Є припущення, що напади ґиргів спочатку на Розплідник, а потім на планети гуманоїдних рас є такими собі «санітарними заходами».

— Якщо припустити, що власники древнього арсеналу виконують волю Знищувачів Шляхів…

— Раса Знищувачів повинна була згаснути мільйони ваших стандартних років тому. У всіх рас є біологічні межі існування. Власники древнього арсеналу можуть бути однодумцями Знищувачів, спадкоємцями їхніх стратегій, але ніяк не їхніми агентами.

— Я мав на увазі, що вони виконують заповідану волю Знищувачів.

— Це можливо.

— Отже, вони прагнуть вичистити наш сектор Галактики від рас, які мають волю до влади?

— Якщо власники древнього арсеналу виконують той давній план Знищувачів Шляхів, то їм принципово не допустити нас до таємниці безсмертя. Знищувачі вважали, що поєднання принципу «волі до влади» з даром безкінечно продовжувати своє існування (та, відповідно, із можливістю безкінечно вдосконалювати себе) приведе до появи абсолютного зла. До появи тієї істоти, яку ваші й наші предки в різний спосіб й різними мовами називали «ворогом». У найдавніших легендах вашої раси, які ви успадкували від магонійців, а ті, в свою чергу, від «раси А», йдеться про велику давню війну могутніх рас із безсмертною істотою. Ця істота, яка, до речі, не була ані рептилоїдом, ані гуманоїдом, прожила довге й дивовижне життя. Вона послідовно та ефективно застосовувала принцип «волі до влади». Спочатку істота одного за одним знищила конкурентів — інших безсмертних володарів зі своєї раси. Поступово, за тисячі років самовдосконалення, вона здобула неосяжну могутність, спрямувала її на примноження зла й, врешті-решт, подолавши спротив власного єства, стала Темним Богом. Ваші легенди називають цю істоту Аріманом, Люцифером або ж Денницею. Її місцем мешкання, розповіли нам Великі Отці, була саме наша Галактика. Війна між Денницею і коаліцією могутніх рас із сусідніх галактик тривала кілька тисяч років. Коаліцію очолили Знищувачі Шляхів. Коаліція, як нам відомо, здобула перемогу і знищила Темного Бога ціною великих втрат і неймовірних зусиль. Від тих прадавніх часів наша Галактика у сусідів під постійною підозрою. Вони бояться, що синтез волі до влади з безсмертям знову приведе до того, що звідси у безмежжя Великого Космосу вийде новий Темний Бог.

— Але ж при чому тут наша раса? При чому тут сучасні гуманоїди? Я не філософ, але свого часу цікавився філософськими системами давнини. Цілком погоджуюсь, у більшості з представників людської раси присутня ота «воля до влади». Це в нас є, так. Але ж, погодьтесь, люди поки що безмежно далекі від здобуття безсмертя, — розвів руками Марков. — Ми ж порівняно з тими самими Великими Отцями ще як діти.

— Ви впевнені?

— Абсолютно.

— А я ні.

— Що ви маєте на увазі? — Марков уп’явся очима у співрозмовника.

— Клонів.

— …?

— Ви щиро здивовані. А між тим, саме ви свого часу дуже-дуже близько підійшли до правильного розуміння стрижневої проблеми. Це ж ви за наказом покійного імператора займались розслідуванням справи ноланських клоноробів. Саме ви виявили зловживання. І от до вас питання: яку тривалість життя програмували для тих клонів, що їх, за наказом імператорів з Дому Ойзеле, вирощував Тейсанболон?

— Я…