Читати книгу - "Калькуляція зірок"

На столі був стос пошти, і я почала шукати конверт. При світлі свічки це було майже романтично. Можливо, коли я закінчу розмову з Гершелем, я запропоную Натаніелю, що виправлення запобіжника може зачекати.

— Коли бар-міцва?

— 15 грудня. Доріс каже, щоб я сказав тобі, що у нас готова кімната для вас.

— Це чудово… — Один із конвертів був жовтим. Зовні, яскраво-червоним чорнилом, був штемпель "ЗАВЕРШЕНО". — Гм… Гершель. Чи можу я тобі передзвонити? Скажи Томмі, що ми будемо там. Я цього не пропущу.

Ми попрощалися і я поклала слухавку, насправді не зауваживши цього. Я розірвала конверт і побачила прострочений рахунок всередині. Мій живіт скрутився так, ніби я збиралася звернутися до тисяч людей, але цього разу це була лише одна аудиторія. Я була настільки зайнята ефірним шоу, інтерв'ю та телебаченням, що затримала оплату рахунку.

— Я… я забула оплатити рахунок за електрику.

Після того, як мої слова вилетіли, настала тиша. Світло свічки мерехтіло на столі, і я нарешті побачила троянду, яка стояла у вазі на столі. За нинішніми цінами це було так, ніби він купив мені десяток.

— Натаніель… Мені так шкода.

Він залишив коробку з запобіжниками висіти відкритою.

— Ей, не переживай. У тебе було багато іншого клопоту.

Купка пошти на столі докірливо дивилася на мене. Я ледве встигала прибрати квартиру, а тепер це.

— Завтра я перегляну рахунки. Переконаюсь, що не пропустила жодного.

— Все добре. — Він погасив свою свічку і обійшов стіл, щоб дістатися до мене. — Я просто щасливий, що ти вдома.

Потім він погасив мою свічку. Я думаю, він мав на увазі, що це романтично, але він залишив нас стояти в темряві, яка була створена мною.

ІЗОЛЯЦІЙНИЙ КОНЦЕРН ПРОПОНУЄ БУДИНКИ ЗА 12 ДОЛ. У МІСЯЦЬ З ДВОРІЧНИМ ТЕСТУВАННЯМ

Канзас-сіті, KS, 14 липня 1956 р. — У співпраці з Комітетом з питань клімату ООН корпорація Овенс Кордінг Фіберглас провела дворічну програму тестування для 150 нових будинків у всіх кліматичних регіонах США, Європи та частинах Африки. Для будинків були використані — з урахуванням комфорту — дерево і шпалери для тіні, широке перекриття даху або тепловідштовхувальні екрани та мансарди з можливістю вентиляції.

Коли ми поверталися додому з синагоги, мені довелося зняти пальто. Здавалося, повернулася середина сімдесятих. З одного боку, слава Богу, остаточно потепліло. З іншого… Я знала, що означає потепління. Початок парникового ефекту.

Я стояла з пальто на моїй руці, коли Натаніель пригнувся, щоб відкрити нашу поштову скриньку. Він закинув капелюх за голову.

— Ага. Цікаво, що це таке…

Всередині коробки великий пухкий конверт заповнив майже весь простір. Він спробував його витягнути, і річ, здавалося, розширилася, не бажаючи виходити з коробки. Зрештою кінець несподівано розслабився, і Натаніель втратив рівновагу і впав на сідниці.

— Ти в порядку? — Я нахилилася, щоб взяти пару інших конвертів, які впали на землю.

— Все добре… — Він надів капелюха і підвівся на ноги, дивлячись на пакунок.

— Це тобі.

Я зупинилася, засунувши інші конверти до сумочки.

— Мені?

— Від NBC. — Він засунув пакет під одну руку і спробував закрити нашу поштову скриньку. — Отже хтось отримав фан-пошту.

— Не вигадуй. Це, мабуть, просто благодійний подарунок чи щось таке. — Ми піднялися по сходах, але моє серце застукало ще до того, як ми дійшли до першої площадки. Я хотіла повірити, що шоу ніхто не переглядав.

І все ж, коли ми дісталися до квартири і перевдягнулися, я почала кружляти біля гігантського конверта, що займав більшу частину кухонного столу, ніби це була кобра, чи щось таке ж смертельне. Натаніель сів за стіл і витягнув креслення ракетного вузла, над яким працював, коли я вчора витягнула його з кабінету.

— Це виглядає підозріло, як робота… — Я відкрила холодильник і покопалася у ньому, намагаючись зрозуміти, що ми маємо на обід.

— Схоже на те, що ти збираєшся почати готувати. — Він підняв погляд на мене і підморгнув. — Ти знала, що я страшний єврей, коли одружилися зі мною.

— Я щойно зробила коментар.

— М-м-м… і нам не доведеться використовувати Шабат як зброю, якщо ви збираєтесь ігнорувати це.

— Чудово. — Я закрила холодильник. Для мене спостереження стосувалося як дисципліни, так і нагадування самій собі, ким я була. Це здавалося важливим після Голокосту, а потім знову після Метеориту, бабуся мала б…

Горе спливає в найнесподіваніший час.

— Я готую після заходу сонця, до дев'ятої вечера, якщо ти візьмеш фактичний вихідний день.

— Зачекай… дозволь мені побачити, чи я все правильно розумію. Ти намагаєшся переконати мене не працювати, пропонуючи не годувати мене? — Натаніель притулив олівець до підборіддя. — Гм… тут щось не зовсім правильно.

— О, я тебе нагодую. Холодними порізами та відчуттям провини. — я засміялася і потягнула пакет до себе. Найкраще закінчити з ним. Сідаючи за стіл, я ласкаво погладила конверт-гігант. — Крім того, я повинна побачити, що в цьому.

Він засміявся і встав, поцілувавши мене в потилицю.

— Я зроблю бутерброди, і якщо я маю рацію, і це фан-пошта, тоді…

— Тоді що?

— Тобі доведеться придумати якийсь спосіб, щоб винагородити мене за правильну здогадку.

— Правильна здогадка повинна бути нагородою сама по собі.