Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 99
Перейти на сторінку:
Розділ 20

І я стрибнула стрибком сама до себе.

Я вдарила її та дістала удар у відповідь.

До чого ж болючі, виявляється, мої удари!

— Подобається?

— Подобається.

— Боляче?

Відкидаю пістолета:

— Хак! — упав на каміння.

Тут-таки падає другий пістолет:

— Хак-Хак!

— А так — боляче?

— Нормально, — сказала я.


Видерти камінь ударом черевика, і він зіткнеться в повітрі з каменем, видертим мною.

— Чемні дівчатка… — навіть якщо це тварюки, котрі обернулися на дівчат…


Де я?! Хто з них — я?!


Стрибнути й завмерти.

Котра з них — я? Та, позаду якої танцюють на колонах Діви, чи та, за якою стоїть величезний нічний магазин?

Коли мені було п’ять років…

— Пусте, — сказала я, та, на протилежному краю площі. — Кубло на даху…

Сказавши після всього мені:

— Ти надто юна.

— Мені тоді було дванадцять. Може, я — це справді я, коли пам’ятаю того, хто мені про це сказав?


— Бах! Бах! Бах!

Я справді б’ю дошкульно.

І моя кров така ж солона, як і в тієї, котра бачить мене моїми очима.


Я не могла відпустити її, адже мене послав Вітчим. Я не могла відпустити її, якщо Вітчим послав її.

Я мусила вбити себе.

— Молодця, Вітчиме…

Тож байдуже, котра — я, та, що вирішила вбити янгола, чи та, що вирішила знищити тварюку. Знищити, знаючи, що загину сама.

І я кинулася до пістолета. А друга вхопила другий пістолет.

Ми були з нею такі схожі, що наші дві долі злилися в одну.

І я стрибнула їй назустріч, маючи намір натиснути на курок.

І та, з другого боку, теж приготувалася вбити мене.

Я підстрибнула, а мої білі крила підхопили мене. Вона стрибнула, і її…


Я опустилася на землю:

— Ти.

— Ти… — повторила вона.

— Ні, — тепер я могла посміхнутися. — Я — це Крихітка, а ти — це тварюка.

І я подарувала їй кулю.

— Бах!

Тепер я могла в неї стріляти, бо знала: вона неспроможна зробити те саме.

— Бах!

Адже її крила були чорного кольору, отже…


— Непогано, — сказав Вовк. — Навіть дуже непогано…

Розділ 21

— Я можу привести мертвяків, — сказала Мачуха.

— Залиш їх для себе, — мовив Вітчим.

— Як знаєш, — сказала вона.

Довгими сходами своєї неосяжної квартири. Крізь темінь у залах. Повз вежі. Крізь водоспад із темною водою. До свого кабінету, до магічних книг та оплавлених свічок.

Запалити їх, чорні з сірим полум’ям, і промовити… Невимовне. Жахливе. Таке, від чого Світло болісно закриває очі.

Вітчим спроквола відчиняє вхід до пекла, щоб випустити почвар, які вціліли у Великій Війні.

— Я наказую…

Але йдуть лише демони, які випадково опинилися поряд.

Ще глибше, іще далі до пекла.

— Я наказую…

П’ять Нічних Мисливців.

— Ні.

Вітчим їх розкидав.

Він чекав появи служників, а Нічні Мисливці, які відчули кров, ніколи не повернуться

1 ... 46 47 48 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"