Читати книгу - "Українець, який відмовився бути бідним"

долею українських істориків. Жоден з них не мав нормальних умов для академічної роботи. Кожен писав мовби на ходу й де випадало. Скажімо, найвидатніший із них – Михайло Грушевський – мав лише чотирнадцять літ для більш-менш нормальних занять наукою. Звичайно, встиг він зробити неймовірно багато, власне, за кілька поколінь істориків. Україну й тамтешніх авторів я просто не брав до уваги, бо вони, як правило, починали свої дослідження минулого нашого народу тільки з сімнадцятого року. То – не історія, то – гола ідеологія і примітивна пропаганда.

Науковий світ знає ім'я Михайла Грушевського, але не знає його творів. І визріла в нас ідея: Грушевський повинен заговорити до світу англійською мовою, яку науковий світ знає. Це піднесе в світі саме ім'я України, поставить нас у ряд народів із глибинною, багатовіковою історією, а також ще більше утвердить незаперечний науковий авторитет Грушевського.

Отже, мета – справді важлива – є. Але, як завжди за такого випадку, потрібні гроші. І – немалі. Треба було шукати виходу.

Тут я повинен зазначити таку важливу подробицю. У той час була сприятлива в подібних випадках ситуація. Суть її ось така: якщо ви вкладали для якоїсь наукової мети один долар, то провінційний уряд Альберти долучав до нього зі свого бюджету ще два. Отже, цим можна було вдало скористатися. Треба діяти. Іншої такої нагоди може не бути ніколи (скажімо, сьогодні її вже немає).

Але де набрати тих доларів? Не підеш же під церкви збирати. Та й неохоче люди даватимуть, бо вже часи не ті. Стільки фондів і фундацій у нас розвелося – на всі просто коштів не вистачає.

Прикинув я свої можливості і вирішив: дам двісті п'ятдесят тисяч. Підрахував (на той час уже з'ясували з Богданом Кравченком приблизний штат такого центру): цього вистачить на рік-два роботи колективу. Отже, малувато. Тоді сказав Кравченкові: даю півмільйона. Він був дуже втішений. Прикидали, скільки ще можуть додати інші. Набереться серйозна сума. А потім у мене почалися сумніви: а якщо інші не пожертвують нічого? Добре знаю своїх земляків. Вони охоче дадуть десять доларів бідному, але на науку – ні. Отак я й підійшов до мільйона.

Вранці набираю номер телефону Кравченка в Едмонтоні і кажу: «Богдане, я трохи змінив свою думку». Певно, в нього на душі похололо, бо запитав мене іншим голосом: «Що сталося?» Відповідаю йому: «Я подумав, що півмільйона досить якраз на одного професора й секретарку, але їх замало, щоб перекладати всю українську історію». «Та невже ж ви?!» – чую на тому кінці. «Так», – кажу. «Мені в університеті не повірять», – аж розгубився він. «Скажи їм, що Яцик досі свого слова ніколи не змінював. Як Яцик скаже, так і зробить». Може, я надто хвалюся цим, але то від радощів, що я так вчинив. Знову дякую Богові, що маю таку можливість.

Росіяни розпропагували свого Соловйова, який твердив, що Росія походить саме з Києва, що це її одвічне місто, а ми, українці, взагалі невідомо що й звідки. Світ читає його і думає, що так воно й насправді є. Шовіністична теорія вкладається людям до голови як серйозна наукова істина. І заперечити її на поважному рівні може тільки видатний науковий авторитет. Тобто – Михайло Грушевський. Це справді важливо для української справи й української ідеї. Переклад Грушевського англійською мовою стане подією для всього наукового світу. Після нього по-іншому вивчатиметься не тільки історія України, Росії чи Польщі, а й усієї Східної Європи чи Туреччини.

У червні 1992 року діючий директор Канадського інституту українських студій доктор Франк Сисин в інтерв'ю для Канадського міжнародного радіо сказав: «Скільки б не писати чи говорити про добродійництво і жертовність людини, вони не мають виміру: чи то мідяк, вкинутий у таріль немічного жебрака на вулиці Києва старенькою бабусею, яка відІрвала його від своеї більш ніж скромної пенсії, чи то сотня доларів, тяжко зароблена І пожертвувана на оздоровлення дітей Чорнобиля… Мільйон доларів, подарований Петром Яциком на заснування Центру досліджень історії України – це дуже багато, бо мова йде про розвиток науки, яка практично не існувала в Україні. Пан Яцик мав не тільки мільйон, а й добру ідею – побачити видання головної праці Михайла Грушевського «Історія України-Руси» англійською мовою…»

Найважливіша праця з нашої історії почала виходити в Україні з 1991 року завдяки спільним зусиллям Археографічної Комісії Академії Наук України, Українського Наукового Інституту при Гарвардському університеті та Центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті. Переклад же англійською стане першим перекладом західноєвропейською мовою (не беручи до уваги німецької версії першого тому). Видання стане важливим науковим джерелом для всіх, хто вивчає історію Східної Європи, Росії, Балкан та Середнього Сходу, зокрема Османської імперії, надійно ввійде у всесвітній науковий контекст, стане серйозною лектурою студентства різних університетів планети.

Франк Сисин виклопотав дотацію у сумі 60 тисяч доларів від американської урядової наукової фундації ИЕН. Вона призначена для перекладу 7, 8 й 9 томів («Історія українських козаків»). Ці томи – важливе джерело для тих, хто студіюватиме козацтво як соціальний феномен пограниччя. Гадається, особливо великий науковий інтерес вони викличуть також в істориків Польщі, Росії та Османської імперії, оскільки допоможуть з'ясувати роль козацької держави у відносинах східноєвропейських країн.

Яцик активно цікавиться тим, як посувається робота над перекладом Грушевського, якістю перекладу. У нього на столі – шість рецензій на проект видання й переклад, що належать авторитетним вченим. В одній із них є такі слова: «Переклад шедеврів Грушевського заповнить велику прогалину в інформації, доступній не тільки з української, а й російської, польської та європейської історій. Вже на протязі десятків років викладання історії студентам та аспірантам на  Заході було ускладнене через неможливість доступу до праць Грушевського; переважали до великої міри націоналістичні російські та польські підручники, тож було дуже тяжко висувати більш цілісне розуміння історії Східної Європи без таких великих та докладних українських матеріалів, які тут представлені… Ця робота буде також цінна своїм трактуванням проблем, оскільки Грушевський представив збалансоване, наукове та всестороннє бачення історії України, ні в якому разі не націоналістичне. Він впевнено пропонує центральний аргумент про цілість та перервність російської історії, що є дуже важливим. Він показує