Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Відтепер я – твій меч, Гжендович 📚 - Українською

Читати книгу - "Відтепер я – твій меч, Гжендович"

663
0
01.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відтепер я – твій меч" автора Гжендович. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 77
Перейти на сторінку:
— обернувся до генерала жрець. - Все готово?

— Ось знову ти мене ображаєш. Тут не палац Мадри, тут у мене завжди і все готове, майже загарчав Кассим.

— Не крутись. Старий я став, хвилююсь багато про що. Та й не той правитель Нагірієз, щоб все виходило так, як треба. Не можу сказати, що дарма сюди дістався. Але, здається, залишись я в Мадрі, так би вдалося припинити війну. Так ні, імператор, як дитя, не розуміє, що краще обходитися без війни. Його батько був набагато мудрішим, — у голосі Кирита все ясніше відчувалися втома і роздратування.

- А то твій "улюбленець" Садар не воює, - невідомо навіщо, вставив генерал.

— Тільки на відміну від Нагірієза, він розумно воює, у нього цілі інші. А нашому що? Довести жителям півночі, наскільки він сильний? Вони й так не сумніваються, раз стільки років не сунуться, - відмахнувся жрець, пропустивши шпильку про "улюбленця".

— Але ж на межі Анаторіса вийшли?

— Так Анаторіс спірний, як не Мадерек, вільна провінція. З ними так завжди було.

— Все ж таки дійшов, — досить прошепотів Касім, побачивши у світанковому небі вогненну стрілу. Навіть якби перехопили послання, то про сигнальний знак у ній не йшлося. Значить, шпигун зробив свою справу, і той бік мадеран готовий до бою. - Виступаємо!

Тадаск запалив сигнальні вогні — готовність у відповідь. За лічені хвилини легка кіннота вишикувалася клином, готуючись вилетіти у ворота на ворога. За ними йшли лучники-кавалеристи — підтримкою першої хвилі атаки. І лише потім слідували піхотинці, які мали слідами кавалерії розбивати ворогів, зім'ятих кіньми. Але першими почали метальні гармати на стінах і вежах, відтісняючи рагардців, розчищаючи шлях прориваючим облогу. Під мідні звуки труби відчинилися ворота, опускаючи підйомний міст і випускаючи військо мадеран на військо, що прокидається. Однак ворожі генерали не дрімали, миттєво перебудувавши лад півмісяцем, немов заманюючи мадеран углиб табору, готуючись щомиті зімкнути кільце, відрізавши кавалерію від піхоти. Перша атака була своєрідним іспитом на швидкість та реакцію. Ось тільки…

- Розосередитися! Удар по флангах! — заревів Кассим, очоливши атакуючих. Клин миттєво перебудувався у вигнуте півколо, вдаривши не по центру, а по всій ширині розташування рагардців. Вони не встигли правильно відреагувати, а зімкнути кільце вже було неможливо, оскільки фланги взяті під контроль стрілками. Касім досить і азартно скалився. Його головний загін виявився більш організованим, а сам генерал кмітливіший за рагардців. Звичайно, ті передбачали і такий поворот подій, але не встигли відреагувати.

Брязкіт зброї наповнив небо, приправлене передсмертними криками і криками поранених. Бій з перших секунд увійшов у раж, не залишаючи жодної миті на зайві роздуми. З усіх боків чулися крики полководців, наче їх виявилося надто багато на лайці. Настала армія мадеран вдарила з тилу, змушуючи рагардців перебудуватися і діяти на два фронти. Проте перші виявилися готові, миттєво приймаючи ворожий авангард на піки. З кожною хвилиною бій ставав все більш схожим на безглузду різанину. На полі битви всі змішалися: генерали не встигали накази віддавати. І лише отець Кирит, спостерігаючи з фортечної вежі, бачив картину ясно: битва розігрувалась як за писаним. Покреслена карта генерала точно повторювала дії обох армій. Саме Касім спочатку припустив ближній бій, розуміючи, що перестрілка затягне час і вимотає обидві сторони. Тільки от рагардців значно більше, ніж мадеран. А значить, треба діяти нахрапом, нав'язавши зручне саме їм ведення битви в ситуації, що склалася.

Битва, після якої більше не буде кому боротися. Вона має закінчитися за один день. Подібного напруження довго не витримає жодна з армій. Найшвидше - до полудня позначиться перевага, а то й результат бою. Найпізніше — на початок заходу сонця. Це не облога, коли можна піти на нічний відпочинок, змінюючи дозори.

Кирит уже п'яту годину спостерігав за битвою. Здавалося, в жодній з армій сили не вичерпуються. З одного боку, людина не може так довго боротися, з іншого ж — азарт і саме повітря бою надають воїнам нелюдських сил. Але вони не нескінченні. З побаченого на цей момент жрець зробив висновок, що рагардцям так і не вдалося повністю розділити супротивників, оточуючи переважаючими силами. Однак і мадеранам не вдалося взяти в кільце рагардців. Тим не менш, рагардці, змушені боротися на два фронти, зазнавали значно більших втрат, ніж армія Мадерека. Такий варіант розвитку подій Касім теж припускав. Вважав його чи не найгіршим, оскільки він зазнає великих втрат, але прорахував про всяк випадок. Коли він розмовляв з Киритом, то посилався на те, що навіть якщо їх поділять, буде легше. Завжди можна прорвати кільце ворогів. В даному ж випадку жителі півночі залишалися монолітом, успішно припиняючи будь-які спроби генерала зайти з флангів. Тим самим вони опинилися в більш вигідному становищі, ніж мадерани.

Ніхто не поспішав здатися чи відступити. Рагардці розуміли, що шляхів до відходу вони не мають, все-таки військам Кассима вдалося притиснути їх до річці. Тому билися, немов шалені леви. Мадерани насідали все сильніше, але так і не зімкнули рядів, борючись двома невеликими арміями проти однієї великої. Поле лайки все густіше і густіше засіювалося трупами, ускладнюючи пересування на конях. Касім давно спішився, доводячи ворогам, що без коня він бореться анітрохи не гірше. Він так само люто викошував ряди Рагарда блискавичними шаблями. Йому дедалі більше вдавалося тіснити ворогів до річки. Незважаючи на те, що воїни обох армій виснажені, азарт не остигав. Наближався захід сонця. Битва затяглася. Багато хто падав від втоми, миттєво стаючи жертвами супротивників. Бій не знає пощади, не сприймає слабкості, не дає перепочинку. Але лише Кирит чітко бачив, наскільки сповільнилися обидва війська, наскільки дається кожен помах мечем. І все ж таки мадерани почали перемагати. Невтомний дух Кассима гнав воїнів уперед. Ще трохи і або мадерани звернуть противників у втечу, змусивши стрибати в річку і тонути, або Рагард капітулює. І все ж жрець не міг не помічати, що від загальної кількості не лишилося й третини. Число загиблих стало жахливо невиправданим.

Вони виходили із міста поодинці чи невеликими компаніями. Були веселі й безтурботні, вирушаючи, хтось на полювання, хтось за якимось інтересом у найближчі селища, а хтось і просто прогулятися. Будь-який випадковий спостерігач міг би припустити, що дехто повернуться ближче до ночі, а хтось і за кілька днів.

Вони не поверталися. На таємній заставі їх чекала зброя та харч у дорогу. Там вони одягалися в сірі непримітні шати, опускаючи глибокі каптури плащів на очі. Сховалися списи та мечі, завертаючись у ганчірки і приторкаючись до сідла. Копити коней обв'язувалися ганчір'ям, щоб не залишати слідів. Вони висувалися вночі, тримаючись віддалік від доріг. Вдень ховалися в балках та ярах, уникаючи бути поміченими навіть випадковими мандрівниками, не кажучи вже про всюдисущих розвідників. Або полювали, намагаючись не привертати уваги, вибираючи місця, віддалені від селищ та доріг. Проте вони просувалися досить швидко, змінюючи коней на ходу. Триконники. Дві у приводу, на третій їдуть. І так без зупинок, доки

1 ... 46 47 48 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відтепер я – твій меч, Гжендович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відтепер я – твій меч, Гжендович"