Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Саро! Саро, подивися на мене! Все добре. Що? Я не знаю, що мені робити! Я не зрозумію в чому причина! - Ксан говорив то голосніше, то тихіше, немов звертаючись до двох різних людей. - Я не можу її повернути, вона не дивиться на мене! Вона кричить, ніби у неї мозок вибухнув! Саро, - з силою віддерши її долоні від обличчя, за якими вона намагалася сховатися, Ксан заглянув їй в очі.

- Саро, - здавалося, її вже не можна було вразити, але вона чітко та ясно побачила перед собою Павука , почула його голос . - Заспокойся, добре? Ось так. Я не поруч, але зараз я з тобою. Розкажи, що ти відчувала?

- Спочатку тебе - ти посміхався, - пробурмотіла дівчина, - Потім був Хелл, який  підсміювався з Ксана, і Арно. А потім я на щось наткнулася, наче стіна, за якою хтось був. І він впустив мене. Але ... але ... це був якийсь кошмар. Біль, це був такий страшний біль ... Не мій біль, його. Наче з нього щось вирвали , шматки плоті, але я теж це відчула , пропустила через себе ….

- Це все здатність сприйнятливості. Твій мозок поки не налаштований на подібний зв'язок з арахноідами, потрібен час, щоб ти звикла і влилася. Швидше за все , це просто реакція твоєї блокуючої підсвідомості, тому що особисто я крім глухого кута нічого не відчуваю. Глухий кут - це обірваний зв'язок з Івом. Жоден з нас ніякого болю не відчуває , як і присутність Іва.

- Ні, я знаю, що там був ... хлопець. Він тому й впустив мене бо розгубився. Його ... його катують. Потрібно спробувати ще раз.

- Ні в якому разі! - рішуче відрізав Павук, більше турбуючись про неї, ніж про того, кого вона бачила.

- Ну, будь ласка, Робе. Він же твій брат, - наполягала Сара. - Підведи мене до глухого кута. Я більше не злякаюсь. Чесно. Тобі ж теж хочеться дізнатися. Я можу допомогти, якщо вже тільки мені вдалося проникнути до нього. Якщо я тепер дійсно ваша сім'я, як сказав Ксан. Прошу, я вірю ти допоможеш мені, якщо щось піде не так.

І вона увійшла знову. Але стан був такий, наче вона бродила по чиїйсь стадії сну , або це був розум , чия свідомість відключилася , і лише мала його частина залишалася на сторожі, тому бачення було розмите. Те, що оточувало арахноіда не мало контурів, але самого Іва Сара побачила чітко. Він сидів на підлозі в темному кутку, змучено піднявши на неї свій заповнений мукою погляд:

- Ти хто така, чорт забирай? - грубувато поцікавився він хрипким голосом.

- Мене звуть Сара. Я дівчина Павука, твого брата. Ти ж Ів, так?

- Дівчина, - Ів з якоюсь злістю засміявся скрипучим сміхом, - Швидше ти його власність, частина павутини, його самка. ... Іди геть, Саро!

- Ів, де ти знаходишся? Що з тобою? Ми можемо тобі допомогти?

- Забирайся, я сказав! І скажи йому, що мені не потрібен його порятунок. Але якщо він стане мене шукати і раптом знайде - я заберу у нього все, що має для нього значення! Так що нам краще знаходиться в різних місцях заради вашої загальної безпеки!

І свідомість Сари відскочила немов м'ячик, повернувши її до реальності.

- Ви бачили теж, що й я? - важко дихаючи, запитала вона у Ксана, тільки зараз помітивши, що висить у нього на руках.

- Так, - похмуро буркнув він у відповідь . - Ів завжди був упертим кретином. І зараз він точно в лайні, але гордість не дозволяє йому попросити допомоги відкрито, тому він вчепився за тебе.

- І що тепер буде? Павук стане його шукати? А я можу розвинути такий самий  зв'язок із Павуком, без необхідності дивитися в очі одному з його братів?

- Саро, ось за що ти мене так ненавидиш? Я ж просив не закидати мене питаннями, від цього я стаю кровожерливим і ненароком можу зламати твою ніжну шийку! Я мрію довести тебе до форту і позбутися від тебе якомога швидше!

Ображено насупившись та відвернувшись, Сара прискорила крок у потрібному напрямку, не звертаючи на арахноіда більше жодної уваги.

- Все, що я можу тобі відповісти - це я не в курсі. Ми самі ще до кінця не усвідомлюємо свою природу і на що здатні. Нам ніколи проводити тести, - через деякий час сказав Ксан примирливо. - Образилась?

Сара продовжувала мовчати і дивитися в іншу сторону.

- Саро, мені достатньо лише твого погляду. Подивися на мене, злюко!

Вона вперто ігнорувала його. Тоді Ксан, різко перекинувши її собі через плече, рвонув з місця, не даючи їй схаменутися. Вага дівчини абсолютно не ускладнювала його рухів, а бігали арахноіди дуже швидко, так що адреналін Сари знову підскочив вище планки.

Так само різко Ксан і зупинився.

- Це було страшно, ідіоте! - крикнула Сара, сердито штовхнувши його в груди.

- Весело! - сміючись, відповів він. - І ми, нарешті, дісталися до точки розставання. Далі потопаєш сама.

- Не скажу, що буду без тебе сумувати , - буркнула вона, тим не менш не рухаючись з місця. - Значить, кажеш я вам тепер як сестра?

- Так, на мій жах ти тепер частина нас, - кивнув Ксан. - Павук зробив тебе сприйнятливою і тепер ти наша.

- Тоді до зустрічі, братику, - посміхнувшись, Сара обійняла його. - У нас рідня прощається саме так.

 ***

- Доне, я тут дещо помітив. - Брукс з таємничим видом, кивнув командувачу слідувати за ним. – Ось, поглянь.